Цішацін Малий
Цішацін Малий (пол. Cieszacin Mały) — село на Закерзонні, розташоване у гміні Павлосюв Ярославському повіті Підкарпатського воєводства, у Польщі. Населення — 333 особи (2011[1]).
| Село
|
Географія ред.
Знаходиться приблизно за 6 км на захід від адміністративного центру ґміни Павлосіва, за 8 км на південний захід від адміністративного центру повіту Ярослава, і за 42 км на схід від адміністративного центру воєводства Ряшева.
Історія ред.
У 1508 р. селом володів Станіслав Цішацький.[2]
За податковим реєстром 1515 р. в селі були 6 ланів (коло 150 га) оброблюваної землі, корчма і спустошений млин.[3]
За податковим реєстром 1589 р. у володінні Цішачка були 3 і 1/2 лану (коло 87 га) оброблюваної землі, корчма, 1 загородник із земельною ділянкою і 6 без земельної ділянки, 1 коморник з тягловою худобою і 2 без тяглової худоби.[4] До 1772 року Цішацін Великий входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село знаходилося в Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії, в родючій місцевості.[5] Поруч знаходились заселені до 1946 року українцями села. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
У міжвоєнний період село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. — у складі ґміни Ярослав. Греко-католики села належали до парафії Полнятичі Порохницького деканату Перемишльської єпархії.
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 156 | 44 | 100 | 12 |
| Жінки | 177 | 46 | 94 | 37 |
| Разом | 333 | 90 | 194 | 49 |
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 110. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 130. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 17. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
- ↑ Cieszacin 2 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 693. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Див. також ред.
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |