Церква Успення Пресвятої Богородиці (Бариш)
втрачена культова споруда, дерев'яний храм у Бариші Бучацької громади Чортківського району Тернопільської области України
Церква Успення Пресвятої Богородиці в Бариші[1] — втрачена культова споруда, дерев'яний храм у Бариші Бучацької громади Чортківського району Тернопільської области України.
Церква Успення Пресвятої Богородиці (Бариш) | ||||
---|---|---|---|---|
Дерев'яна церква Успення Пресвятої Богородиці на топографічній мапі Фрідріха фон Міґа, кінець XVIII ст. | ||||
49°02′39″ пн. ш. 25°16′33″ сх. д. / 49.04440000002777822° пн. ш. 25.27600000002777847° сх. д.Координати: 49°02′39″ пн. ш. 25°16′33″ сх. д. / 49.04440000002777822° пн. ш. 25.27600000002777847° сх. д. | ||||
Тип | церква | |||
Статус спадщини | втрачена церкваd | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | Бариш | |||
Матеріал | дерево | |||
Церква Успення Пресвятої Богородиці у Вікісховищі |
Історія церкви
ред.Зображена на мапах фон Міга (кін. XVIII ст.)[2].
У 1732—1733 роках храм візитували о. [Макарій Неронович] та о. [Антоній Сідлевич][3], а 24 квітня 1761 — о. Микола Шадурський[4].
Станом на 1733—1734 роки уділяв презенту воєвода белзький Стефан Потоцький[5].
Парохи
ред.- о. Ян Левицький (1733—1734)[5].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — 42 с.
- ↑ Europe in the XVIII. century // Maps arcanum
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — СІХІІ с.
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — CIXXIV с.
- ↑ а б Говера, В. Організаційна структура Львівської єпархії XVIII ст. (1700—1772). — Львів : Тріада плюс, 2014. — 1040 с.