Центральний район (Санкт-Петербург)

район Санкт-Петербурга

Центральний район (рос. Центра́льный райо́н) — адміністративно-територіальна одиниця Санкт-Петербурга. Займає 1 місце за якістю життя серед всіх 18 районів Петербурга[1]

Центральний район
Розташування району
Основні дані
Країна: Росія Росія
Місто: Санкт-Петербург
Утворений: 11 березня 1994
Населення: 222 149 осіб
Площа: 17,12 км²
Географічні координати: 59°56′12″ пн. ш. 30°21′39″ сх. д. / 59.93666666669477650° пн. ш. 30.36093888891677750° сх. д. / 59.93666666669477650; 30.36093888891677750Координати: 59°56′12″ пн. ш. 30°21′39″ сх. д. / 59.93666666669477650° пн. ш. 30.36093888891677750° сх. д. / 59.93666666669477650; 30.36093888891677750
Станції метро: Spb metro line1.svg Чернишевська,
Spb metro line1.svg Площа Повстання,
Spb metro line1.svg Володимирська,
Spb metro line2.svg Невський проспект,
Spb metro line3.svg Площа Олександра Невського-1,
Spb metro line3.svg Гостинний двір,
Spb metro line3.svg Маяковська,
Spb metro line4.svg Достоєвська,
Spb metro line4.svg Ліговський проспект,
Spb metro line4.svg Площа Олександра Невського-2,
Spb metro line5.svg Адміралтейська,
Районна влада
Веб-сторінка: gov.spb.ru/gov/terr/reg_center/
Голова РДА: Хлутков Андрій Драгомирович
Мапа

CMNS: Центральний район на Вікісховищі

Географічне положенняРедагувати

Район розташований в центральній історичній частині Санкт-Петербурга. З півночі і сходу межею району є річка Нева, південна межа проходить по Обвідному каналу. Західна межа проходить від Двірцевого мосту, включає Двірцеву площу, частину Адміралтейського проспекту, всю Горохову вулицю, ділянку Заміського проспекту, Звенигородську вулицю і по вул. Костянтина Заслонова виходить на Набережну Обвідного каналу.

Основні відомостіРедагувати

Центральний район є східною частиною історичного центра міста, тут зосереджені основні визначні пам'ятки міста, музеї, галереї, посольства і представництва різних країн і держструктур[2]. Район є туристичним центром міста, тут розміщено безліч готелів і ресторанів. Більшість будинків тут зараховані до пам'яток регіонального значення, а будівництво промислових об'єктів суворо заборонено[2].

У районі проживає 215 тисяч осіб, що робить його найбільш густонаселеним районом у місті, 25 % населення складають пенсіонери і 10 % діти і підлітки[2]. Також у районі постійно проживає «тимчасове населення» — туристи та іммігранти, які становлять 25 % номерного фонду міста.

Центральний район вважається престижним місцем проживання, тут живуть бізнесмени, співробітники правоохоронних органів і служб держбезпеки, викладачі університетів та їхні діти та онуки. У той же час в центральному районі продовжують існувати комуналки[2].

Район має найбільш розвинену соціальну, торгову і транспортну інфраструктуру, тут діє 11 станцій метро, причому на всіх 5 лініях є хоча б одна станція, що знаходиться в цьому районі. У районі діє безліч магазинів, також працюють 12 ВНЗ і безліч бібліотек. Особливо висока їх концентрація в Смольнінському окрузі[2].

Район вважається найбільш комфортним для людей з інвалідністю, бо тут побудовано безліч різних пандусів і спеціальних пристосувань. Район широко забезпечений дит. садками і школами, які обладнані сучасною технікою[2]. У районі розташовується 17 лікарень, 17 поліклінік і 4 центри невідкладної медичної допомоги[2].

Незважаючи на перераховані вище переваги, у районі є й істотні недоліки. Зокрема район входить у п'ятірку найбільш кримінальних районів міста, а найбільш криміногенна обстановка зберігається у Московського вокзалу[2]. Також невтішною залишається екологічна ситуація в районі, де через фактичну відсутність зелених насаджень і транспортного перевантаження, абсолютна більшість будинків позбавлені скверів у задній частині двору на відміну від більш нових будівель на околицях міста[2]. Водні канали також досить забруднені[2].

ІсторіяРедагувати

Центральний район утворений[3] розпорядженням мера Санкт-Петербурга від 11.03.1994 № 196-р «Об изменениях административно-территориального устройства Санкт-Петербурга» (Про зміни адміністративно-територіального устрою Санкт-Петербурга) шляхом об'єднання територій скасованих Дзержинського, Куйбишевського та Смольнінського районів (при цьому збереглися Дзержинський, Куйбишевський і Смольнінський районні суди).

НаселенняРедагувати

  • 2002 — 236 856 осіб
  • 2009 — 217 436 осіб
  • 2010 — 214 625 осіб
  • 2012 — 215 712 осіб
  • 2013 — 220 029 осіб
  • 2014 — 226 390 осіб
  • 2015 — 226 674 осіб
  • 2016 — 221 441 осіб
  • 2017 — 220 217 осіб
  • 2018 — 222 149 осіб


Склад районуРедагувати

На території району знаходяться 6 муніципальних округів:

  • Дворцове
  • муніципальний округ № 78
  • Літейне
  • Смольнінське
  • Ліговка-Ямська
  • Владимирський

ПриміткиРедагувати