Відкрити головне меню

Хітар

село в Сколівському районі Львівської області (Україна)

Хі́тар — село в Україні, в Сколівському районі Львівської області. Населення становить 412 осіб. Орган місцевого самоврядування - Хітарська сільська рада.[2]

село Хітар
Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла з дзвіницею (1860)
Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла з дзвіницею (1860)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сколівський район Сколівський район
Рада/громада Хітарська сільська рада
Код КОАТУУ 4624588501
Облікова картка с Хітар Львівська область, Сколівський район 
Основні дані
Засноване 1572
Населення 412
Площа 1,715 км²
Густота населення 219,8 осіб/км²
Поштовий індекс 82644
Телефонний код +380 3251
Географічні дані
Географічні координати 48°50′30″ пн. ш. 23°17′21″ сх. д. / 48.84167° пн. ш. 23.28917° сх. д. / 48.84167; 23.28917Координати: 48°50′30″ пн. ш. 23°17′21″ сх. д. / 48.84167° пн. ш. 23.28917° сх. д. / 48.84167; 23.28917
Середня висота
над рівнем моря
744[1] м
Відстань до
обласного центру
142 км
Відстань до
районного центру
33 км
Найближча залізнична станція Сколе
Відстань до
залізничної станції
33 км
Місцева влада
Адреса ради 82600, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Хітар, тел. 3-13-84
Карта
Хітар. Карта розташування: Україна
Хітар
Хітар
Хітар. Карта розташування: Львівська область
Хітар
Хітар
Мапа

Хітар у Вікісховищі?

Зміст

НазваРедагувати

Назва поселення, як припускає український славіст і мовознавець Я. Рудницький, походить від румунського чи волоського «hotar», або ж від угорського «hatar», що у перекладі значить «межа» — дослідники припускають, що селом проходив кордон між двома феодальним територіями.[3]

ГеографіяРедагувати

Село розташоване в середньому на висоті 750 м. над рівнем моря, вздовж річки Вадрусівка (Хітарка), назва якої вздовж течії змінюється на Плаве-Вадрусівка, далі — Головчанка, Головечанка та впадає в річку Опір.[4]

Розташоване на відстані 33 км від районного центру — міста Сколе, 142 км від міста Львова та 134 км від міста Ужгорода.

ІсторіяРедагувати

Хітар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».

Станом, на 1 січня 1939 року в селі мешкало 1110 осіб, з них 1080 українців-грекокатоликів, 25 українців-латинників і 5 поляків.[5]

Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».

 
Церква Св. архістратига Михаїла. Світлина 1937 року

Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в с. Правда Сокальського району, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.

Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих енкавеесниками попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

Пам'яткиРедагувати

Культові спорудиРедагувати

В селі є дві пам'ятки архітектури Сколівського району — це дерев'яна церква Святого архистратига Михаїла з дзвіницею, збудовані у 1860 році.

Пам'ятки природиРедагувати

  • Хітар — заповідне урочище (лісове) місцевого значення.

Відомі людиРедагувати

  • Голінчак Степан Олексійович — український художник, кераміст.
  • Сачко Ярослав Петрович (нар. 1947) — український поет, член Національної спілки письменників України.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати