Хіросіма, кохання моє

«Хіросі́ма, коха́ння моє́» (фр. Hiroshima mon amour / Іросіма мон-амур /, яп. 二十四時間の情事 нідзю: йон дзікан но дзьо: дзі / «Двадцятичотиригодинний роман») — перший ігровий фільм Алена Рене за сценарієм французької письменниці Маргеріт Дюрас (1959). Головні ролі виконали французька актриса Еммануель Ріва та японський актор Ейдзі Окада. Фільм здобув приз Міжнародної федерації кінопреси.

Хіросіма, кохання моє
фр. Hiroshima mon amour
Жанр	драматичний фільм і романтичний фільм
Режисер	Ален Рене
Продюсер	Anatole Daumand
Сценарист	Марґеріт Дюрас
У головних ролях	Еммануель Ріва, Eiji Okadad, Bernard Fressond і Pierre Barbaudd
Оператор	Sacha Viernyd і Michio Takahashid
Композитор	Жорж Дельрю
Кінокомпанія	Argos Filmsd
Дистриб'ютор	Pathé і Netflix
Тривалість	90 хв.
Мова	французька
Країна	Франція  Японія
Рік	1959
IMDb	ID 0052893
Хіросіма, кохання моє у Вікісховищі

Сюжет

Історія, здавалося б, короткого кохання в повоєнній Хіросімі французької кіноактриси (Ріва) та японського архітектора (Окада). На кожного з них тисне тягар минулого, з яким доводиться жити щогодини.

Нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, вільні переходи від уявного до реального, голосова поліфонія, музична структура сюжету, поетичні асоціативні ходи, — фільм став гучним словом у галузі новаторської кіномови (монтаж Анрі Кольпі) і дав привід відносити Алена Рене до так званої «нової хвилі».

В ролях

Актор	Роль
Еммануель Ріва	вона вона
Ейдзі Окада	він він
Бернар Фрісон	німецький солдат німецький солдат
Стелла Даллас	мати мати
П'єр Барбо	батько батько

Створення

Передбачалося, що сценарій до фільму напише Франсуаза Саган — Дюрас взялася за роботу вже після відмови модної письменниці.

Ален Рене запевняв, що його фільм побудовано на чіткому алгоритмі: «Я виклав Маргеріт алгебричну концепцію твору. Якщо показати „Хіросіму“ за допомогою діаграми, виявиться близька до музичної партитури квартетна форма: теми, варіації на початкову тему, повтори, повернення назад, які можуть здатися нестерпними для тих, хто не приймає правил гри в цьому фільмі. На діаграмі було б видно, що фільм побудовано як трикутник, у формі лійки».

Рене заперечував проти песимістичного трактування свого фільму: «„Хіросіма“ не викликає відчуття неможливості життя… Те, що „Хіросіма“ показує людей, які страждають, не означає, ніби це — песимістичний фільм. Життя не завжди радісне, але принаймні прожиті моїми героями 48 годин вартують десяти років видимого щастя, яке насправді — лише летаргія. Найстрашніше — небуття, порожнє життя гірше, ніж страждання».

На момент знімань японський актор Ейдзі Окада не знав французької мови і тому мусив завчати свої репліки на слух.

Аналіз

Віктор Божович рішуче відхиляв докори, що режисер зіставив незрівнянне: трагедію прозваної «німецькою підстилкою» дівчини з маленького Невера і загибель сотень тисяч; критик та історик мистецтва бачив у цьому якраз головну гуманістичну заслугу А. Рене, — «Совість неподільна. І людство тільки тоді виявиться на рівні вимог гуманізму, коли загибель одного безвинного сприйматиметься як трагедія, що дорівнює Хіросімі. Тоді й лише тоді стануть неможливими нові Хіросіми».

Нагороди

• Приз Міжнародної федерації кінопреси (здобула також стрічка «Чотириста ударів»)
• «Оскар», 1961

  Номінації

  • Найкращий оригінальний сценарій

• Британська академія (BAFTA), 1961

  Переможець

  • Премія об'єднаних націй

  Номінації

  • Кращий фільм
  • Найкраща іноземна актриса (Еммануель Ріва)

• Каннський кінофестиваль, 1959

  Номінації

  • «Золота пальмова гілка» (фільм виключено з офіційного відбору на прохання американського уряду, оскільки атомна зброя була забороненою темою)

У популярній культурі

«Hiroshima mon amour» — виконавський шедевр ранньої Ганни Герман (1966). Спочатку композиція Збігнева Цехана на вірші Мацея Зенона Бордовича («Miłość do drzewa sprzyja tylko ptakom…») була створено для «польської Іми Сумак» — Віолетти Віллас.

2010 року парфумерний дім «Nez a Nez» випустив аромат Hiroshima mon Amour, названий так на честь фільму.

Див. також

• Москва, кохання моє