Вікіпедія

Христинівка (село, Уманський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Христинівка.
Не плутати з Христинівкою — містом.

Христи́нівка — село в Україні, у Христинівській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Синичка (притока Канельки) за 7 км на північ від міста Христинівка.

село Христинівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Тер. громада Христинівська міська громада
Код КАТОТТГ UA71060230260024910
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1642
Населення 3088 (на 2001 рік)
Площа 0 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 20009
Телефонний код +380 4745
Географічні дані
Географічні координати 48°51′4″ пн. ш. 29°58′4″ сх. д. / 48.85111° пн. ш. 29.96778° сх. д. / 48.85111; 29.96778
Середня висота
над рівнем моря 		248 м
Місцева влада
Адреса ради 20009, Черкаська обл.,Уманський р-н, с. Христинівка
Сільський голова Сокур Богдан Валерійович
Карта
Христинівка. Карта розташування: Україна
Христинівка
Христинівка
Христинівка. Карта розташування: Черкаська область
Христинівка
Христинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Христинівка у Вікісховищі

Історія

ред.

Територія сучасного села, як свідчать археологічні знахідки, була заселена ще з IV століття до нашої ери.[1]

Вперше згадується в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Польща) під назвою Chrystypol.[2] Отже. поселення, початково називалось Христиполем.[3]

В 1654 році, в ході національно-визвольної війни, військо коронного гетьмана Чарнецького штурмом захопило і майже знищило Христинівку.

В 1665 році загони уманського полковника Івана Сербина заволоділи багатьма населеними пунктами, в тому числі й Христинівкою. З 1667 року за Андрусівським миром Христинівка знову у складі Польщі.

1768 року тут налічувалося 146 дворів (846 осіб), а через 15 років — 209 дворів (1370 осіб).[4]

У другій половині 18 століття селом володів Станіслав Щенсний Потоцький і воно входило до Соколівського ключа.[5]

З 1793 року Христинівка, як і вся Правобережна Україна, під окупацією Російської імперії. З 1797 вона входить до Уманського повіту Київської губернії.

У другій половині 19 століття у місцевості починає розвиватись промисловість, що започаткувало залізничний вузол Христинівку.

На початку 20 століття у Христинівці на кожне із 294 селянських господарств припадало в середньому 2,6 десятини землі, а 27 її зовсім не мали. У 47 родин не було тягла. 1912 року 120 господарств Христинівки були безземельними, а в 72-х налічувалося всього 25 (?) десятин землі. 97 господарств мали від 1 до 2, а 138 від 2 до 3 десятин. Лише 4 господарства володіли 10 і більше десятинами. З-поміж безземельних господарств — 70 не мали худоби.[6] Населення села і вузла обслуговували лікар та фельдшер. В їхньому розпорядженні був медичний пункт і невелика аптека. Крім церковнопарафіяльної школи, в селі було двокласне міністерське і двокласне залізничне училища. Село мало поштово-телеграфну станцію.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 229 мешканців села.[7]

Незадовго до німецько-радянської війни тут була створена хлібна база № 86.

20 вересня 2014 року в селі з архіпастирським візитом побував митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, під час якого звершив освячення новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці[8].

Населення

ред.

За даними перепису 2001 року в селі проживало 3088 осіб.

Мовний склад

ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 3 017 97,70 %
Російська 52 1,68 %
Інше 19 0,62 %
Разом 3 088 100,00 %

Відомі люди

ред.

Панченко Юхим Миколайович — козак Армії Української Народної Республіки. Народився у селі Христинівка в 1899 році. В Армії УНР з 1919. Служив у 16-й бригаді 6-й Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу — партизанського антибільшовицького рейду — козак 4-й Київської дивізії. В бою під с. Малі Миньки (в межах сучасної Житомирської області) 17 листопада 1921 року потрапив у полон. 22 листопада, у містечку Базар, розстріляний разом з 359 іншими полоненими, що одноголосно відмовились перейти до Червоної Армії. В оприлюдненому більшовиками списку значиться під 263 номером. Реабілітований 27 квітня 1998 року.[10]

Галерея

ред.
  •  
    Вулиця Центральна
  •  
    Сільська рада
  •  
    Школа
  •  
    Дитсадок
  •  
    Будинок культури
  •  
    Ставок на річці Синичка
  •  
    Пам'ятник воїнам-односельцям

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Горохівський П. І. Уманщина в епоху міді-бронзи (PDF).
  2. ↑ [Ekstrakty z akt sądów grodzkich bracławskich z lat 1583, 1603, 1607, 1625-1630, 1637-1639, 1643-1647] (польська) .
  3. ↑ Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2. — С. 395.
  4. ↑ Український історичний журнал, 1965. — № 6. — С. 110.
  5. ↑ Biblioteka Muzeum Narodowego w Krakowie. - Znak. 90. Książka inwentarzow dobr kluczow [...] graffow Potockich [...].1787.
  6. ↑ Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор.491.
  7. ↑ Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 червня 2013.
  8. ↑ Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив новозбудований храм у с. Христинівка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 25 вересня 2014.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1 — Арк. 289–289 зв. // Додаток "Короткі біографії уродженців Черкащини, учасників Другого зимового походу Армії УНР, яких розстріляно в містечку Базар Волинської губернії у листопаді 1921 р." (підготував Р.Коваль) до книги: Р.Коваль. Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу. - К.-Вінниця: Державна картографічна фабрика. 2006.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Христинівка_(село,_Уманський_район)&oldid=43772140