Смисловський Борис Олексійович

Борис Олексійович Хольмстон-Смисловський (нар. 3 грудня 1897, Теріокі — пом. 5 вересня 1988, Вадуц) — фінський граф, білий емігрант, антикомуніст, співробітник Абверу. Перший росіянин, що став командиром російського антибільшовицького німецького військового з'єднання. Керівник 1-ї Російської Національної Армії (1-ша РНА), створеної на території Німеччини з російських емігрантів і радянських військовополонених.[2]

Борис Хольмстон-Смисловський
Борис Хольмстон-Смисловський
Прізвисько Реґенау[1]
Народження 3 грудня 1897(1897-12-03)
Російська імперія Теріокі, Виборзька провінція, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Смерть 5 вересня 1988(1988-09-05) (90 років)
Ліхтенштейн Вадуц Ліхтенштейн
Поховання Cemetery of Vaduzd
Країна Російська імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Рід військ абвер, війська спеціального призначення
Освіта Перший Московський кадетський корпус і Прусська військова академія
Член Російська загально-військова спілка
Звання
Командування Дивізія «Руссланд»
Війни / битви Перша світова війна і Друга світова війна
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
Орден Святого Володимира III ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира III ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Залізний хрест 2-го класу
Орден німецького орла
Орден німецького орла
CMNS: Смисловський Борис Олексійович у Вікісховищі

Також відомий під псевдонімами Хауптманн фон Регенау та Артур Хольмстон.

Біографія ред.

Походження ред.

Граф Борис Олексійович Смисловський народився 3 грудня 1897 року в Терріоках (нині Зеленогорськ), неподалік від Петербурга, у родині генерала гвардійської артилерії графа Олексія Смисловського. У 1908 році Борис Смисловський навчається у московському кадетському корпусі «імператриці Катерини II», який закінчив у чині віце-фельдфебеля, а потім закінчив Михайлівське артилерійське училище у чині портупей-юнкера, звідки у 1915 році був переведений до 3-го гвардійського артилерійського дивізіону у званні поручника. У 18 років опинився на фронті. Він став свідком розкладання російської армії.[3]

Служба у війську ред.

У 1918 році вступив у Добровольчу армію генерала Денікіна. У березні 1920 року його військова частина була інтернована у Польщі. Згодом Хольмстон-Смисловський переїжджає до Берліна, де починає працювати у Абвері[3]. Початок війни Німеччини з СРСР застав Хольмстон-Смисловського на північному відтинку фронту у Польщі. В чині майора Вермахту він займався прифронтовою розвідкою під псевдо Регенау. Паралельно зі збором розвідувальних даних Хольмстон-Смисловський служив у навчальному батальйоні для росіян, що виявили бажання воювати проти більшовиків[4]. На початку 1943 року німцями була створена дивізія особливого призначення «Руссланд» укомплектована росіянами[4][3]. Її командиром було призначено полковника фон Регенау, він же Борис Хольмстон-Смисловський. Хольмстон-Смисловський від початку утворення дивізії намагався здійснити контакт з польською Армією Крайовою та Українською Повстанською Армією. У грудні 1943 року був заарештований гестапо за співпрацю з ворогами Рейху: АК та УПА, його дивізію було розформовано. Головним звинуваченням була відмова видати гестапо одного з керівників УПА Тараса Бульбу-Боровця, що приїхав до штабу 1-ї Російської Національної Армії та відмова підписати відозву генерала Власова, в якій він закликав воювати як на західному, так і на східному фронтах[3]. Шість місяців тривало слідство під час якого Хольмстон-Смисловський знаходився під арештом, і лише втручання Канаріса вивело його на волю.

У березні 1945 року тікаючи з рештками свого війська на захід вийшов на телефонний контакт з генералом Власовим, пропонував йому шукати спільного притулку у Ліхтенштейні. Власов відмовився від цієї ідеї та наполягав на тому, щоб залишатися у Чехії. Борис Хольмстон-Смисловський нагадав Власову долю Колчака, якого чехи видали більшовикам у 1920 році. На тому розмову і скінчили. У ранзі генерал-майора Хольмстон-Смисловський рушив до міста Фельдкірх, що на заході Австрії. Там він зустрів останнього нащадка двору Романових Володимира Кириловича, з яким продовжив втечу від наступаючих військ Червоної Армії[4]. У 1945 році генерал-майор з рештками свого війська прибув до Ліхтенштейну. Прикордонні війська роззброїли російських солдатів та перевезли їх зброю у Вадуц, де її було знищено. У групі Смисловського було 494 людини: 462 чоловіки, 30 жінок і двоє дітей. Князівство відмовилось видати Хольмстон-Смисловського СРСР. Депортовано до Англії було лише нащадка двору Романових Володимира Кириловича та його оточення. Ті солдати 1-ї РНА, які погодилися повернутися в СРСР, були розстріляні за наказом радянського командування по дорозі в Радянський Союз, на території Угорщини.

 
Могила січень 2024р.

У 1948 році генерал переїхав до Аргентини. У 1948—1955 роках працював радником Аргентинського уряду по боротьбі з тероризмом. У 1966—1973 роках був радником Генерального штабу Збройних сил ФРН. Заснував Російський військово-визвольний рух імені генералісимуса Суворова («Суворовський союз»). У 1966 році повернувся до Ліхтенштейну.

Політичні погляди ред.

Вважав, що після «визволення Росії з-під гніту більшовиків» певний час має існувати військова диктатура, для того аби втримати порядок, аби все «не рухнуло». Згодом в Росії має бути встановлено монархічну форму правління[3].

Смерть ред.

Смисловський помер 5 вересня 1988 року на 91-му році життя у Ліхтенштейні. Свій останній спочинок він знайшов на кладовищі Вадуц. Його третя дружина Ірен, уроджена в. Похований польський художник Кочановіц (1911-2000).

Твори ред.

  • Auf magischen Wegen: der Ostfeldzug (Philosophie des Krieges). — Bs. As., 1948.
  • La guerra Nazi-Soviética; cómo se perdió y cómo se ganó. — Bs. As., 1948.

Нагороди[5] ред.

Нагороди Російської імперії ред.

Нагороди Третього Рейху ред.

Образ Бориса Смисловського в мистецтві ред.

Історії переходу групи Бориса Смисловського у Ліхтенштейн присвячено французько-швейцарський фільм «Вітер зі сходу» («Vent D'Est»), де роль генерала Смисловського зіграв Малкольм Макдавелл.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Андрій Боляновський. // Український повстанський рух і німецькі окупаційні інстанції на Волині на початку 1944 року: Між протистоянням і нейтралітетом
  2. ДИВЕРСАНТ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 квітня 2010.
  3. а б в г д Армія Бориса Смисловского. Особливий підрозділ у складі вермахту [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  4. а б в Перша Російська Національна Армія Хольмстон-Смисловського в князівстві Ліхтенштейн [Архівовано 11 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Smyslovsky, Graf Boris Alexeyevich - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (неп.). Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.

Джерела ред.

  • Андрій Боляновський. Українці, росіяни й поляки у Збройних силах Німеччини у 1939—1945 роках: порівняльний аналіз.

Посилання ред.