Дивізія «Руссланд»
Диві́зія «Ру́ссланд» (з 12 лютого по 4 квітня 1945 року — «Зелена армія особливого призначення» — після 1-а Російська Національна Армія (нім. 1. Russische Nationalarmee der Deutschen Wehrmacht)) — військове формування спеціального призначення, що діяло у складі Вермахту в роки Другої світової війни під керівництвом Смисловського (зондефюрер абверу, Артур Хольмстон, що діяв під псевдонімом). Призначення: розвідувально-диверсійна діяльність за лінією фронту, боротьба з партизанами.[1]
| Зелена армія особливого призначення. | |
|---|---|
 Один з варіантів нарукавного знаку Особливої дивізії Руссланд | |
| На службі | 12 лютого 1945 — 4 квітня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} |
| Вид | Армія |
| Чисельність | Дивізія |
| Війни/битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| Поточний командувач |
Б.О. Смисловський |
Історія ред.
Була сформована в липні 1941 року (10 тис. чол.). В результаті розбіжностей Хольмстон-Смисловского з керівником створеної пізніше генералом Власовим РОА (Російська визвольна армія), не увійшла до складу РОА, як решта всіх російських формувань вермахту. 1-а РНА була укомплектована колишніми білогвардійцями, ходила в бій під старим російським прапором (біло-синьо-червоний) і везла з собою спадкоємця російського престолу великого князя Володимира Кириловича, що суперечило Власову, що будував свою ідеологію і кадрову політику на принципі «радянських громадян, обдурених більшовиками». Вже після надання РОА союзного статусу 4 квітня 1945 року отримала статус союзної вермахту армії і назву Перша Російська Національна Армія, а не підрозділу у складі вермахту.
Наказом Головного командування Вермахту від 4 квітня 1945 р., у зв'язку з загальною тенденцією виділення російських частин у «національну армію», дивізія була перейменована в 1-у Російську національну армію зі статусом союзної армії.
В останні дні війни 1-ша Російська національна армія відступила на захід, перейшла кордон князівства Ліхтенштейн, де була інтернована. Незважаючи на вимоги радянської сторони про видачу інтернованих, уряд Ліхтенштейну відмовився це зробити й у 1948 р. дозволив усім, хто не бажав повертатися до СРСР, емігрувати в Аргентину.[2] Переїзд російських військових до Аргентини уряд Ліхтенштейну оплатив з державної казни, витративши на це 500 000 швейцарських франків.[3]
16 серпня 1945 року 200 інтернованих російських вояків погодились добровільно повернутися до СРСР.[3] Добровольців перевезли до зони радянської окупації Австрії. Вони були розстріляні за наказом радянського командування по дорозі в Радянський Союз, на території Угорщини.
Командири ред.
Генерал-майор граф Борис Олексійович Смисловський (12 лютого — 8 травня 1945).
Див. також ред.
Зноски ред.
- ↑ Ігор Лосєв. На периферії російської історії.
- ↑ Микола Прохоренко. Російський колабораціонізм. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 21 квітня 2010.
- ↑ а б Микола Толстой. Перша Російська Національна Армія Хольмстон-Смисловського в князівстві Ліхтенштейн. [Архівовано 11 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)