Харин Василь Терентійович

Васи́ль Тере́нтійович Харин[1] (1889, село Васищеве, Харківський повіт, Харківська губернія — †22 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — в обозі 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.

Василь Терентійович Харин
Народження 1889(1889)
с. Васищеве, Харківський повіт, Харківська губернія
Смерть 22 листопада 1921(1921-11-22)
м. Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія
Країна  УНР
Звання в обозі
Формування 4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР
Війни / битви Бій під Малими Міньками
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Життєпис ред.

Народився в 1889 році у селі Васищеве Харківського повіту Харківської губернії в українській селянській родині.

Закінчив сільську школу.

Працював малярем. Мав звання «старший унтер-офіцер».

Не входив до жодної партії.

В Армії УНР служив з 1919 року.

Інтернований до одного з польських таборів.

Під час Другого Зимового походу — в обозі 4-ї Київської дивізії.

Потрапив у полон 17 листопада 1921 під селом Малі Миньки.

Розстріляний більшовиками 22 листопада 1921 року у місті Базар.

Нагороджений Хрестом Симона Петлюри за участь у збройній боротьбі за державність України під проводом головного отамана Симона Петлюри 1917–1921 рр (посмертно, №2179).[2]

Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Вшанування пам'яті ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Серед кавалерів Хреста Симона Петлюри значиться: Харина Василь, вояк — згинув під Базаром, номер ордену 2179(Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.).
  2. Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Посилання ред.

Джерела ред.