Відкрити головне меню

Ханти́йська мо́ва (застаріла назва остя́цька)[1] — мова хантів — аборигенів півночі Західного Сибіру, що живуть у басейнах притоків Обі й Іртишу та по самій Обі в її середній і нижній течії. За даними перепису 2002 року, чисельність хантів становила 28,7 тис. осіб. Переважно вони живуть у Ханти-Мансійському (крім його західних районів, заселених мансі) та Ямало-Ненецькому автономних округах (25,9 тис. осіб), інші — на північному заході Томської області. Чисельність хантів протягом XX століття залишається більш-менш стабільною, але кількість хантів, що вважають хантийську мову рідною, помітно зменшується: 1959 їх було 77 % при населенні в 19 410 осіб, 1970 — 68,9 % (від 21 138 осіб), а 1989 — 60,5 %. Безперервно зростає частка хантів, що володіють російською мовою (як і першої, і другої мови): 70,3 % 1959 та 89,4 % 1989.

Хантийська мова
Ханти ясаӈ
Поширена в Росії
Регіон Ханти-Мансійський автономний округ, Ямало-Ненецький автономний округ, Томська область
Носії 14 000
Писемність кирилиця
Класифікація

Уральська сім'я

Фіно-угорська гілка
Угорська підгілка
Обсько-угорська група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 kca

ДіалектиРедагувати

Хантийська мова відома своїм незвичайним діалектним різноманіттям. Безперечним є виділення двох груп діалектів: західні (власне хантийські), що поділяються на північні та південні, та східні (або кантикські, за самоназвою східних хантів). Територіально суміжні говірки та діалекти близькі між собою, але крайні точки діалектного континууму мають відмінності, які заважають взаєморозумінню носіїв цих діалектів.

ПисемністьРедагувати

Перші спроби створення писемного варіанту хантийської мови, що тривали аж до початку XX століття, належать 1868, коли видано переклад Євангелія від Матвія на березовсько-обдорському діалекті. Писемність на основі латиниці було складено у 1930-х роках для обдорського та казимського діалектів, 1937 переведено на кирилицю. Єдиного літературного варіанту мови поки ще не виникло; наразі писемність існує на чотирьох діалектах. Хантийська мова є предметом вивчення в початкових класах школи. Видаються газети.

Сумарна хантийська абетка для чотирьох діалектів (з 2000 року):

А а Ӓ ӓ Ӑ ӑ Б б В в Г г Д д Е е
Ё ё Ә ә Ӛ ӛ Ж ж З з И и Й й К к
Қ қ (Ӄ ӄ) Л л Ӆ ӆ (Ԓ ԓ) М м Н н Ң ң (Ӈ ӈ) Н’н' О о
Ӧ ӧ (Ŏ ŏ) Ө ө Ӫ ӫ П п Р р С с Т т У у
Ӱ ӱ Ў ў Ф ф Х х Ҳ ҳ (Ӽ ӽ) Ц ц Ч ч Ҷ ҷ
Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Є є Є̈ є̈
Ю ю Ю̆ ю̆ Я я Я̆ я̆

Букви на позначення тих звуків, яких нема в хантийській мові, потрібні, щоби правильно писати слова, що ввійшли з російської мови.

ЗМІ хантийською мовоюРедагувати

Перші публікації хантийською мовою з'явились у газеті «рос. Остяко-Вогульская правда» 1934 року. З 1957 року в ХМАО виходить хантомовна газета «Ленін пант хуват» («рос. По ленинскому пути»), перейменована 1991 року в «Ханти ясанґ» (рос. «Хантыйское слово»). Газета виходить 1 раз на тиждень: до початку 1970-х на 1 шпальті, а після — на 4 шпальтах.

Регулярне радіомовлення хантийськю мовою на радіо «Юґорія» почалося 1964 року. Хантийські передачі тривалістю 20 хв. виходять по понеділках, середах і п'ятницях уранці, в обід і ввечері. На каналі «Юґра» теж є аналогічна передача. На ТРК «Юґорія» творче об'єднання «рос. Очаг» випускає телепередачі хантийською. На «Юґрі» — передача про нечисленні народи півночі округу російською мовою.

ФонетикаРедагувати

У хантийській мові наявні 8 голосівок і 18 шелестівок (казимський говір).

ГолосівкиРедагувати

На відміну від української мови, у хантийській виокремлюються голосівки першого й неперших складів. Голосівки першого складу є чіткі, виразні, повного утворення. Вони розрізняться зо довжиною: є довгі ([а], [э], [о], [ə]) та короткі ([ӓ], [и], [ө], [у]), із них [а], [ө], [о], [ə] — заднього ряду, а [ӓ], [и], [э], [у] — переднього. Частими є випадки, коли від одної голосівки залежить саме значення слова:

  • шаш (коліно) шӓш (спина);
  • пəн (гимга) пун (перо);
  • Ас (Об) ӓс (самиця).

У неперших складах неодноразово буває редукована (невиразна) голосівка, що її позначає буква ы.

ШелестівкиРедагувати

Для хантийської мови непритаманне зіставлення за дзвінкістю. За м'якістю пари шелестівок утворюють тільки такі: ль — л, сь — с, ть — т, нь — н, ӆь — ӆ. Усі інші можуть лише трохи пом'якшуватися. На відміну від української мови, хантийська не має таких звуків, як [б], [д], [з], [ж], [ґ], [ц], [ч], проте має такі, що їх не знає українська:

  • [ӈ] — задньоязикова носова шелестівка.;
  • [ӆ] — глухий [л].

Щодо інших особливостей, то це:

  • [в] — більше схожий на губно-губний [ў], як-от у слові ходив [ходиў].;
  • [х] — увулярний звук.

НаголосРедагувати

Наголос у хантийській мові зазвичай падає на перший склад. У складних словах може з'являтися й другорядний наголос (частіше на третьому складі).

ОрфоепіяРедагувати

Основним фонетичним законом є закон уникання збігу шелестівок. Так, у хантийській мові немає двох шелестівок на початку слова, до того ж не всі вони можуть поєднуватися.

ПриміткиРедагувати

  1. рос. Литературная энциклопедия(рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Ю.Н. Русская. Самоучитель хантыйского языка – Ленинград. 1961. с.3-7