Вікіпедія

Ханну Мякеля

фінський письменник, поет і мистецтвознавець

Ха́нну Е́льяс Мя́келя (фін. Hannu Eljas Mäkelä; *18 серпня 1943(19430818), Гельсінкі, Фінляндія) — фінський письменник, поет і мистецтвознавець;[6] живе й працює в Сітарла, Лох'я.[7]

Ханну Мякеля
Ханну Мякеля на презентації книги в Турку, жовтень 2007
Народився 18 серпня 1943(1943-08-18)[1][2][3] (80 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Країна  Фінляндія[4]
Діяльність поет, письменник, дитячий письменник, драматург
Знання мов фінська[5][3]
Роки активності 1965 — тепер. час
Жанр казка
Батько Väinö Mäkeläd
Нагороди
Сайт hannumakela.com

З життєпису ред.

Батьки Ханну Мякеля були вчителями державної школи Вяйне Мякеля та Ееві Лейнонен[8], він — наймолодша дитина у родині. Відносини між Мякеля та його батьком були дуже складними, про що він розповідає у своїй книзі «Батько» (Isä, 2004).

Як і його батьки, Мякеля вивчився на вчителя державної школи, але не працював за фахом, тобто у початковій чи середній школі.

Однак у 1965–1967 роках він працював учителем рідної мови у вечірній школі Кепиля, де майже всі його учні були старші за нього.[9]

Згодом працював у видавництві «Отава» на різних посадах у період 1967—1986 років, зокрема редактором.[10]

Починаючи від 1987 року Мякеля є вільним письменником.

Особисте життя ред.

Першою дружиною Ханну Мякеля була Майккі (уроджена Саксман, зараз Майккі Хар'янне). У них є син 1966 року народження. Пізніше Мякеля був одружений на письменниці Крістіні Лоухі, а в 2004–2009 роках — в шлюбі з дослідницею Анною Кортелайнен.[11] Станом на 2011 рік був одружений на росіянці Світлані Аксьоновій (померла 2017 року).[12]

У 2020 році Мякеля оженився вп'яте.[13] Його обраницею стала Аулі Неревуорі-Мякеля.[14][15]

З доробку ред.

Ханну Мякеля опублікував понад 100 творів. Вони включають романи, мемуари, книги поезії, дитячі книги, п'єси та аудіокниги, а також редаговані збірки літератури та одну збірку оповідань.

Перший твір Мякеля — це подвійний роман, два твори, які не мають сюжетного зв'язку, але які в іншому є однаковими, описують той самий світ досвіду, структуровані в єдине ціле, романи «Весь час у дорозі» (Matkoilla kaiken aikaa) та «Досить! або Забагато» (Kylliksi! tai Liikaa).

Романи автора («Домашня людина», «Сам собі пан» тощо) мають соціальне звучання.[10]

У ранній поезії Мякеля акцентує переважно на повсякденних переживаннях та враженнях людини, у пізніших — звертається до усвідомлення сил руйнування, які живуть поряд з ідилією. Сумнів і почуття марності турбують автора попри позірну легкість і задоволеність. Ейно Лейно та Л. Онерва — письменники, особливо близькі Мякеля, і він багато писав про них. За словами Мякеля, Ейно Лейно є національним поетом Фінляндії.[16]

У своїх п'єсах Мекеля часто зображує виняткову особистість, яка живе під тиском суспільства.

Мякеля також відомий як дитячий письменник, зокрема творець образу пана Ау.[10] (фін. Herra Huu), повість про якого була видана в СРСР російською в 1976 році, а у 1980 році образ «позичив» Е. М. Успенський у своїй дитячій книзі про дядечка Ау, за якою вже був знятий радянський мультфільм.

Твори письменника неодноразово перекладали іноземними мовами.

Вибрана бібліографія ред.

Романи
  • Matkoilla kaiken aikaa, Otava, 1965
  • Kylliksi! tai Liikaa, Otava, 1965
  • Kotimies, Otava, 1967
  • Oman itsensä herra, Otava, 1971
  • Samuli Kustaa Berg, Fenlit, 1982
  • Hänen uuden elämänsä alku, Fenlit, 1985
  • Vetsikko, Otava, 1988
  • Moinen mies, Otava, 1989
  • Isaskar Sitarlassa, tekstejä ja kirjoituksia 1965 – 1990, Fenlit, 1990
  • Tie vie, Otava, 1990
  • Pieni paikka Kerbihan, Otava, 1991
  • Kaarina Kaila – taiteilija (tekstiosa), Otava, 1992
  • Kuinka monta kertaa tapasin Liisan, Otava, 1992
  • Mestari. Eino Leinon elämä ja kuolema, Otava, 1995
  • Matkoilla kaiken aikaa – Kylliksi! tai Liikaa; Otava, 1996
  • Katso, se päivä on tuleva, Otava, 1996
  • Eino Leino. Elämä ja runo, Otava, 1997
  • Pelin henki. Love/40, Otava 1998
  • Äiti, Otava 1999
  • Myrskyn jälkeen aamu, Otava, 2000
  • Muisto, Otava, 2001
  • Pensiooni Fortuna, 2001
  • Ihme. Elbeszélés, Otava, 2002
  • Nalle ja Moppe. Eino Leinon ja L. Onervan elämä, Otava, 2003
  • Samuli Kustaa Berg, Otava, 2003
  • Uponnut pursi. Otava, 2004
  • Isä. Otava, 2004
  • Äiti, Otava, 2005
  • Ruhtinas unelmain mailla. Matkani kirjojen kanssa, Otava, 2005
  • Samuli. Muistelma Samuli Parosesta, Otava, 2006
  • Syksy Venetsiassa. regény, Tammi, 2006
  • Pöytä kahdelle, Tammi, 2007
  • Onnen maa – L. Onervan runot ja elämä, Minerva, 2007
  • Casanova. Giacomo Casanovan tie naisten miehestä kirjailijaksi., Tammi, 2007
  • Elävät ja kuolleet. Elbeszélés, Tammi, 2008
  • Eetu. Matkoja Eduard Uspenskin maailmaan, Tammi, 2008
  • Hyvä jätkä, Helsinki, 2009
  • Mikä sanomatta jää, Tammi, 2009
Презія та п'єси
  • Sinisen taivaan, harmaan jään, Otava, 1966
  • Sano minulle nimesi, Otava, 1969
  • Vuoret ovat pilviä, Otava, 1972
  • Vanha talo, Otava, 1973
  • Syksy tuli kutsumatta, Otava, 1974
  • Jos pettää sinut elämä, Otava, 1975
  • Synkkyys pohjaton, niin myös iloni, onneni, Otava, 1976
  • Illan varjo, Otava, 1979
  • Ikään kuin ihminen, Otava, 1980
  • Voimamies, näytelmä, Otava, 1982
  • Unelma onnesta numero 5, Otava, 1985
  • Päivä sytyttää hiljaiset valonsa, omakustanne, 1986
  • Kylmä aika, Otava, 1987
  • Tähtirinta, kolme historiallista näytelmää, (Virran viemä, tuulen tuoma; Tähtirinta; Tuomari Viikki) W&G, 1988
  • Päivä jonka saamme elää, valitut runot, Otava, 1988
  • Raamatun runous, raamatun viisaus. Ensimmäinen kirja, Fenlit, 1988
  • Sinä teet pimeän, niin tulee yö, Otava, 1989
  • Kadonneitten kaupunki, Otava, 1993
  • Silloin, Otava, 1994
  • Rakkaus Pariisiin ja muita runoja, Otava, 1997
  • Että on ikuista valo.Valikoima runoja vuosilta 1966 – 1999, Otava, 2000
  • Jonakin päivänä kirjoitan sinusta runon, Otava, 2005

Нагороди ред.

Ханну Мякеля удостоєний численних переважно національних літературних премій:

  • Державна премія з літератури 1974, 1976, 1981, 1982 і 1988.
  • Медаль Анні Сван 1976
  • Премія Арвіда Лідекена 1978
  • Премія Ейно Лейно 1982
  • Нагорода за кращу скандинавську радіоп'єсу 1985
  • медаль Pro Finlandia 1988
  • Фінляндська премія 1995
  • Премія Топеліуса 1996
  • Varjo-Finlandia 1996
  • Kirjapöllö 2003
  • Культурна премія міста Гельсінкі 2003
  • Звання «Академік мистецтв» 2016
  • Командирський знак Фінського лева 2022 [17]

Примітки ред.

  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б ПроДетЛит — 2019.
  4. ↑ LIBRIS — 2018.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Suomen akatemia [Архівовано 2022-10-01 у Wayback Machine.]. Viitattu 26.5.2016.
  7. ↑ Heimo Hatakka, Hannu Mäkelä yllättäen kuolleesta Svetlana-puolisostaan, Me naiset 21.2.2019, viitattu 21.2.2020
  8. ↑ Kuka kukin on
  9. ↑ Mäkelä, Hannu. Hannu Mäkelä CV. Hannu mäkelän kotisivut. Архів оригіналу за 15.4.2022. Процитовано 22.4.2022.
  10. ↑ а б в Об авторах // Совремеменная финская новелла. — М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 585—586 (рос.)
  11. ↑ Yksin Kalliossa. 12.3.2010.
  12. ↑ Curriculum Vitae. Kirjailija Hannu Mäkelä. Процитовано 8.11.2017.
  13. ↑ Kirjailija Hannu Mäkelä, 76, meni naimisiin – kertoo hääpäivästä yksityiskohtaisesti blogissaan. Ilta Sanomat. 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  14. ↑ Hannu Mäkelä (16.2.2020). Naimisiin!. Hannu Mäkelän blogi. Процитовано 22.2.2020.
  15. ↑ Mäkelä, Hannu. Curriculum Vitae: Hannu Mäkelä. Hannu Mäkelä. Процитовано 22.2.2020.
  16. ↑ Mäkelä, Hannu. Eino Leinon elämä. hannumakela.com. Архів оригіналу за 6.3.2016. Процитовано 6.1.2014.
  17. ↑ 06.12.2022 Itsenäisyyspäivä – Självständighetsdagen 06.12.2022 - Ritarikunnat (фін.). 30 листопада 2022. Процитовано 1 грудня 2022.

Джерела та посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ханну Мякеля
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ханну_Мякеля&oldid=38481189