Відкрити головне меню

Фіялка каменелюбна

вид рослин
Фіялка каменелюбна
Viola rupestris 18032006.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Еудікоти
Розиди
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Фіалкові (Violaceae)
Рід: Фіалка (Viola)
Вид: Фіялка каменелюбна
Біноміальна назва
Viola rupestris
F.W.Schmidt, 1791
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viola rupestris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Viola rupestris
EOL logo.svg EOL: 2889920
IPNI: 869158-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 502521

Фіялка каменелюбна[1], фіалка гола[2], фіалка піскова[2] (Viola rupestris) — вид рослин з родини Фіалкові (Violaceae), поширений у Європі й помірній Азії. Етимологія: лат. rupes — «камінь», estris — прикметниковий суфікс, який вказує на походження або місце проживання[3].

ОписРедагувати

Багаторічна трава. Висота: 2–6(10) см. Стебло листяне, розгалужене, зазвичай щільно короткошерсте. Листя: у базальній розетці й чергується на стовбурі, черешкове. Листові пластини ниркоподібно-серцевидні, з дрібно закругленими зубчиками, щільно волосаті, товсті, від синювато-зелених до темно-зелених, базальна виїмка досить дрібна. Прилистки яйцювато-ланцетні, довго зубчасті[2].

Квітки самотні в пазухах, похилі. Віночок від синьо до світло-пурпурового, (іноді білий), ≈ 1.0–1.5 см завширшки; пелюсток 5, найнижча зі шпорою (іноді білою). Чашолистків 5. Тичинок 5. Плід: короткошерста, 3-х клапанна коробочка. Час цвітіння: травень і червень (ssp. rupestris); липень і серпень (ssp. relicta)[4]

ПоширенняРедагувати

Поширений майже у всій Європі й у помірних областях Азії[5]. Населяє узгір'я, схили широколистяних лісів, скелясті відслони, піщанисті луки, прірви[4].

В Україні зростає на відслоненнях — у західному Лісостепу[2].

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Viola rupestris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 105. (рос.)(укр.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Процитовано 01.11.2018.  (англ.)
  4. а б NatureGate. Процитовано 01.11.2018.  (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 01.11.2018.  (англ.)