Фуркало Володимир Васильович

український дипломат

Володимир Васильович Фуркало (5 червня 1950, Київ — 7 серпня 2005) — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді (1996—1998), Югославії (1998—2001) та Республіці Корея (2001—2005).

Фуркало Володимир Васильович
Народився5 червня 1950(1950-06-05)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер7 серпня 2005(2005-08-07) (55 років)
Діяльністьдипломат
Посадапосол

Біографія

ред.

Народився 5 червня 1950 року в Києві. У 1972 закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР. Кандидат юридичних наук.

З 1974 по 1977 — аташе, 3-й секретар відділу міжнародних організацій МЗС Української РСР.

З 1977 по 1979 — аташе Постійного представництва УРСР при ООН.

З 1979 по 1980 — співробітник Департаменту з політичних питань та деколонізації Секретаріату ООН.

З 1980 по 1991 — співробітник, начальник відділу, заступник начальника Управління міжнародних зв'язків Президії Академії Наук України.

З 1991 по 1994 — 1-й секретар, завідувач сектором, заступник начальника відділу, заступник начальника Управління НБСЄ та Європейських регіональних структур МЗС України.

 
Могила Володимира Фуркала, Байкове кладовище

З 30.07.1994 по 31.01.1996 — керівник Управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України.[1]

З 24.01.1996 по 15.10.1998 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді.[2]

З 19.07.1996 по 15.10.1998 — представник України при Міжнародній організації цивільної авіації (ІКАО) за сумісництвом.[3][4]

З 15.10.1998 по 12.11.2001 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Югославії.[5][6] Лауреат премії «Людина року 1999» у номінації «Дипломат року».[7]

З 12.11.2001 по 07.03.2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Корея.[8][9]

Був одружений[10]. Помер у 55-річному віці 7 серпня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.50″ пн. ш. 30°30′4.85″ сх. д. / 50.41736° пн. ш. 30.50135° сх. д. / 50.41736; 30.50135).

Автор монографії «Международно-правовая защита гражданского населения в условиях вооруженных конфликтов» (1986)[11]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України № 26/96
  2. Указ Президента України № 85/96
  3. Указ Президента України № 583/96
  4. Указ Президента України № 1141/98
  5. Указ Президента України № 1142/98
  6. Указ Президента України № 1064/2001
  7. Лауреати «Людина року – 1999» Archives - Людина Року. Людина Року (укр.). Процитовано 25 лютого 2018.
  8. Указ Президента України № 1065/2001
  9. Указ Президента України № 444/2005
  10. Постанова Кабміну України № 508-р 2005
  11. Фуркало В. В. Международно-правовая защита гражданского населения в условиях вооруженных конфликтов. Киев: Наукова думка, 1986. 256 с.

Література

ред.

Посилання

ред.