Фрідріх Райнер (нім. Friedrich Rainer; 28 липня 1903, Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Австро-Угорщина19 липня 1947, Любляна, Югославія) — австрійський нацист, партійний діяч НСДАП, гауляйтер, рейхсштатгальтер, обергруппенфюрер СС (21 червня 1943).

Фрідріх Райнер
нім. Friedrich Rainer
Народився 28 липня 1903(1903-07-28)[2][1][3]
Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Каринтія, Австрія
Помер 19 липня 1947(1947-07-19)[1] (43 роки)
Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, ФНРЮ
·повішення
Країна  Австрія
Діяльність політик, нотаріус
Alma mater Ґрацький університет
Знання мов німецька[4]
Учасник Друга світова війна
Членство СА і Європейська академія[5]
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання  Обергруппенфюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[6]
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Біографія ред.

Фрідріх Райнер народився в сім'ї шкільного вчителя. Вивчав право в університеті Ґраца, між семестрами заробляв гроші, працюючи в банку. Після успішного складання іспитів працював в нотаріальній конторі, отримав докторський ступінь в 1926 році. У січні 1923 року вступив у СА в Санкт-Файті, був учасником багатьох націоналістичних організацій. У 1926 році одружився (від шлюбу було 8 дітей). 10 жовтня 1930 року вступив у НСДАП (квиток № 301 860) і був одним з організаторів ортсгрупи в Санкт-Файті. У січні 1934 року вступив у СС (посвідчення № 292 774), командир Каринтійського штандарта СС. З травня 1936 року був представником НСДАП в провінційному уряді Каринтії. Після аншлюсу 13 березня 1938 року райхскомісар Йозеф Бюркель призначив Райнера керівником організаційного відділу в своєму штабі.

З 22 травня 1938 року — гауляйтер Зальцбурга. З 24 травня 1938 року — керівник земельного управління Зальцбурга. У 1938 році був обраний депутатом Рейхстагу. З 1 вересня 1939 року — імперський комісар оборони 18-го військового округу (зі штаб-квартирою в Зальцбурзі). З 15 березня 1940 по 17 листопада 1941 — рейхсштатгальтер Зальцбурга. 30 січня 1941 року був призначений почесним гебітсфюрером гітлерюгенду. З 18 листопада 1941 року — гауляйтер Каринтії (зі штаб-квартирою в Клагенфурті). З 11 грудня 1942 року - імперський комісар оборони Карbнтії. З 10 вересня 1943 року — вищий комісар в оперативній зоні Адріатичного узбережжя (Удіне, Герц, Трієст, Лайбах, Фіуме і Пола), в руках Райнера була зосереджена вся повнота влади на цій території. 28 вересня 1943 він створив т. Зв. народний уряд Словенії на чолі з генералом Леоном Рупніком. 15 жовтня 1943 року Райнер сформував органи цивільної адміністрації в Фріулі. У 1944 році Фрідріх Райнер заборонив призов словенців у вермахт і прийом їх до лав ополчення СА. В кінці квітня 1945 року він намагався організувати останнє відчайдушний опір німецьких військ в Каринтії.

У травні 1945 року Райнер спробував сховатися біля озера Вайсензе, але був виданий місцевими жителями і арештований британськими військами, потім переведений в Нюрнберг. В якості свідка він брав участь в роботі Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, зокрема у справі Артура Зейсс-Інкварта. 13 березня 1947 року Райнер був виданий Югославії. 10 липня 1947 року постав перед військовим трибуналом югославської 4-ї армії, був визнаний винним у злочинах проти народу і засуджений до смертної кари. 19 липня 1947 року страчений.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Семенов К. К. «Политические солдаты Гитлера.» — М.: Вече, 2011. — 320 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-9533-5717-3

Примітки ред.

  1. а б в Salzburgwiki
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #123105757 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Munzinger Personen
  4. CONOR.Sl
  5. https://www.ae-info.org/ae/User/Friedrich_Rainer
  6. http://reader.library.cornell.edu/docviewer/digital?id=nur01780#mode/1up