Відкрити головне меню

Френсіс Волсінгем (англ. Walsingham , бл. 1532, можливо Чизлгерст, графство Кент, (тепер район Лондона) — 6 квітня 1590, Лондон) — дипломат, секретар королеви Єлизавети І, міністр.

Френсіс Волсінгем
Френсіс Волсінгем

дипломат в Парижі
Час на посаді:
1570 — квітень 1573
ПопередникГенрі Норріс
НаступникЕдвард Баррет

секретар королеви

Народився1532(1532)
Чизлгерст
Помер6 квітня 1590(1590-04-06)
Лондон
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Дружина1-ша Анна Барн, 2-га Урсула Санкт-Барб
Професіясекретар королеви Єлизавети
Релігіяпротестантизм
Нагороди статус лицаря з 1 грудня 1577,

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Він один з семи дітей Вільяма Волсінгема та Джойс Денні, родини протестантів. Батько помер, коли син був ще немовлям. Мати пізніше вийшла заміж за придворного Джона Керрі.

Дві університетські освітиРедагувати

Стабільний матеріальний стан родини дозволив дати сину добру освіту. Він став студентом Королівського коледжу в Кембріджі. Вже тоді він дотримувався протестантизму. 1550 року він виїхав на континент і повернувся лише через два роки. Вивчав юриспруденцію в Грейс Ін[ru]. Коли до влади прийшла королева Марія Кривава, католичка, був вимушений втечею рятувати власне життя і знов відбув на континент. Час в Європі використав для навчання в Падуанському університеті. З квітня 1556 до листопада 1558 року перебував в протестантській Швейцарії. Перебування в Європі використав для зміцнення власних контактів із впливовими діячами-протестантами, серед яких Франсуа де Лану[ru], майбутній керівник вояків протестантів. З останнім він листуватиметься роками.

Політичні подіїРедагувати

Коли в Англії 1558 року трон посіла Єлизавета І Тюдор, протестантка за віросповіданням, Френсіс Волсінгем повернувся в Лондон. За підтримки впливового Вільяма Сесіла став членом Палати громад, нижньої палати англійського парламенту. Стабільність влади за часів Єлизавети І сприяла кар'єрі Френсіса Волсінгема. Саме його 1570 року королева обрала для перемов з королем Франції Карлом IX в питанні підтримки французьких протестантів. В тому ж 1570-му він посів посаду англійського посла в Парижі, замінивши Генрі Норріса. 24 серпня 1572 року Френсіс Волсінгем стане свідком масових убивств протестантів Франції в Варфоломіївську ніч в Парижі, жахи якої зміцнили його протестантські погляди. Він використав власну резиденцію в Парижі як прихисток для протестантів (серед яких був і англійський поет Філіп Сідні (1554—1586)), чим врятував їм життя.

Повернення в ЛондонРедагувати

У квітні 1573 року він повернувся в столицю Англії. Його роблять секретарем королеви і через довіру до нього Єлизавети І Тюдор, і через близькість до гуртка англійських політиків-протестантів, що керували державою. З 1576 року він — державний секретар. Королева називала його Мавром — чи за смуглявий колір обличчя, чи за прихильність до одягу чорного кольору. Королева дарує йому статус лицаря з 1 грудня 1577 за відданість і активність у забезпеченні її захисту.

Політична діяльністьРедагувати

 
Королева Єлизавета І, Вільям Сесіл, 1-й барон Берлі (ліворуч) та Френсіс Волсінгем праворуч.

Зараз схильні вважати, що Френсіс Волсінгем був прихильником цинічної системи Ніколо Макіавеллі, продемонстрованої в книзі «Державець». Але він діяльно розкривав заколоти проти королеви-протестантки з боку католицьких держав. Саме він викрив заколот католички Марії Стюарт, готував суд над нею і санкціонував її страту, коли Єлизавета І формально відсахнулася від цього рішення заради збереження власної політичної репутації. Стосунки з нею це не погіршило, і Френсіс Волсінгем і надалі отримував від королеви значні грошові суми, землі і прибуткові посади. Тим не менше Волсінгем не відрізнявся жадобою чи значними егоїстичними зацікавленнями.

Френсіс Волсінгем діяльно підтримував розвідку нових торговельних шляхів і був прихильником навколосвітньої подорожі Френсіса Дрейка та Московської кампанії, що торгувала з московитами. В протистоянні з агресивною Іспанією був прихильником компромісного союзу з Францією, хоча цей альянс послабшав після вбивства протестантів у Варфоломіївську ніч. Розуміючи небезпеку Англії від Іспанії, Френсіс Волсінгем відновив фортечні укріплення в порті Дувр.

Коли війна з Іспанією стала реальністю, якої неможливо було уникнути, ініціював модернізацію і переозброєння англійського флоту, бо покладав на флот надії в майбутній військовій стратегії. Саме за сприяння Волсінгема в Англії перейшли на цілолиті чавунні гармати і мушкети нового типу. Гармати до цього виготовляли з залізних смуг, які зміцнювали обручами. Навіть в такому вигляді гармати були небезпечні через вибухи. Цілолиті чавунні гармати були позбавлені цього недоліку, а їхній корпус гордовито прикрашало тавро F W, тобто Френсіс Волсінгем. Так започаткували вироблення перших уніфікованих гармат. Ними озброїли англійські вітрильники і фортецю Тауер, що була тоді королівським арсеналом. Одномоментний постріл 5-6 чавунних гармат пробивав наскрізь борти дубових вітрильників ворога, руйнуючи корабель і вбиваючи усіх на власному шляху, наводячи жах на живих. Традиційні лучники Британії були переведені на використання вогнепальних мушкетів, ефективність яких перевищувала іспанські. Мушкети нового зразка пробивали лицарську броню і стали початком революції в вогнепальній зброї Західної Європи.

Волсінгем створив розгалужену шпигунську мережу як у королівстві, так і на континенті, витрачаючи на неї значні грошові суми. Це дозволило контролювати войовничу політику католицької Іспанії і протидіяти їй, підтримуючи протестантів Нідерландів у тодішній іспанській провінції в Європі. Межі шпигунської мережі Волсінгема мало відомі і досі, звідси неповні знання щодо агентурної діяльності поета Крістофера Марло. Але без сумніву співпраця Волсінгема з криптографом Томасом Феліпсом.

Френсіс Волсінгем був палким супротивником політики короля Іспанії Філіпа ІІ і викрив підривну діяльність іспанського посла в Лондоні, й Бернардино де Мендоса вислали з країни. Коли Френсіс Волсінгем помер 1590 року, король Філіп ІІ зрадів, що позбувся могутнього ворога. Але могутність Англії почала перевищувати могутність Іспанії саме з цього періоду.

РодинаРедагувати

Френсіс Волсінгем був двічі одружений. Перша дружина — Анна Барн, 2-га Урсула Санкт-Барб. Мав двох доньок, одна з яких померла в дитинстві. Друга стала дружиною графа Ессексу.

ДжерелаРедагувати

  • Alan Haynes. 2004. Walsingham: Elizabeth's Spymaster.
  • Stephen Budiansky. 2005. Her Majesty's Spymaster: Elizabeth I, Sir Francis Walsingham, and the Birth of Modern Espionage.
  • Robert Hutchinson. 2007. Elizabeth's Spymaster: Francis Walsingham and the secret war that saved England Phoenix ISBN 978-0-7538-2248-7.

Див. такожРедагувати