Крістофер Марлоу
Крі́стофер , Ма́рлоу, Ме́рлоу чи Марло (англ. Christopher Marlowe; 26 лютого 1564 — 30 травня 1593) — англійський поет, драматург («Трагічне життя доктора Фауста»). Вважається родоначальником англійської ренесансної трагедії. Саме Марло запровадив і розвинув білий вірш, що став традиційним для цього жанру.
| Крістофер Марлоу | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Christopher Marlowe | ||||
 Портрет невідомого. Вважається, що на малюнку — Крістофер Марло. | ||||
| Народився | 26 лютого 1564 Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент[d], Кент, Англія[1] | |||
| Помер | 30 травня 1593 (29 років) Deptfordd[1][2] ·невідомо | |||
| Громадянство | Королівство Англія | |||
| Національність | англієць | |||
| Діяльність | поет, драматург | |||
| Alma mater | коледж Корпус-Крісті, Кембриджський університет і The King's School Canterburyd | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1580-ті — 1593 | |||
| Напрямок | Єлизаветинська драма | |||
| Magnum opus | Едуард II (п'єса), The Tragical History of Doctor Faustusd і The Jew of Maltad | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Крістофер Марлоу у Вікісховищі | ||||
З життєпису
ред.З березня 1581 року навчався, як стипендіат архієпископа Паркера, в Кембриджському університеті. Переїхав до Лондона, де зайнявся активною літературною діяльністю. Зблизився з т. зв. «Університетськими умами», групою драматургів, куди входили поети Д. Лілі, Томас Неш, Роберт Грін, Джордж Піль, і Томас Лодж.
Мав репутацію безбожника та вільнодумця. Є дані про його співпрацю з таємними службами.
Загинув в містечку під Лондоном — був заколотий власним ножем унаслідок сварки, що розпочалася через розрахунок в таверні. Вважається, що це було навмисне вбивство, організоване агентами таємної поліції.
Марлоу та Шекспір
ред.Крістофер Марлоу ймовірно є співавтором ранніх п'єс свого уславленого однолітка Шекспіра. Також саме він, на думку деяких істориків мистецтва, що сумніваються в авторстві Шекспіра, є справжнім автором його творів.
Життя після смерті
ред.Як і щодо Шекспіра, про Крістофера Марлоу існує багато різноманітних теорій. За однією з них він насправді не загинув у 1593. Його покровитель Томас Волсінгем, син керівника англійської спецслужби Френсіса Волсінгема, щоб запобігти арешту Марлоу за атеїзм і бурхливе інтимне життя, інсценував його смерть у 1593 році й відправив подалі від Англії. Нібито збереглись доноси англійської розвідки про перебування «священика Крістофера Марлоу» (письменник здобув богословську освіту в Кембриджі) в іспанській столиці в 1599 і 1602 роках. Існують й інші докази життя Марлоу після 1593 року. В 1600-го адмірал Волтер Рейлі написав відповідь на вірш, який був звернений Марлоу до нього, і в цій відповіді Рейлі глузує зі свого давнього друга як із живого. По-друге, у 1604 році державному секретареві Англії Роберту Сесілу був пред'явлений рахунок за утримання під вартою у в'язниці протягом семи тижнів і двох днів «священика Крістофера Марлоу».
П'єси
ред.- «Трагічна історія доктора Фауста» 1587-1588
- «Тамерлан Великий» 1587-1588
- «Мальтійський єврей» 1589
Українські переклади
ред.- Крістофер Марло. Трагічна історія доктора Фауста: Драм. поема / З англ. Перекл. Євген Крижевич // Журнал «Всесвіт» 1979. — № 9.
- Крістофер Марлоу. Трагічна історія доктора Фауста / Переклад з англійської Олександра Артамонова. — Київ : Видавництво Руслана Халікова, 2023. — 176 с. ISBN 978-617-8310-11-0[3][4][первинне джерело]
Примітки
ред.- ↑ а б Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 644–646.
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Передзамовлення «Трагічної історії доктора Фауста» в моєму перекладі : [арх. 16.01.2024] // Блоґ Олександра Артамонова. — 2023. — 2 жовтня. — Дата звернення: 16.01.2024.
- ↑ Доктор Фауст та релігієзнавство : [арх. 16.01.2024] // Київська Мала академія наук. — 2023. — 28 листопада. — Дата звернення: 16.01.2024.
Посилання
ред.- Марло Крістофер // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 121. — ISBN 966-692-744-6.
- «Університетські уми» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 515.
Література
ред.- Георгеєвська В. В. Античні ремінісценції в трагедії Крістофера Марло “Дідона, цариця Карфагена” [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Питання літературознавства. – 2013. – № 88. – С. 318–328.