Франсуа Огюст Геварт
Франсуа Огюст Геварт (нід. François-Auguste Gevaert; *31 липня 1828, Хейс, поблизу Ауденарде — 24 грудня 1908, Брюссель) — бельгійський композитор, музикознавець і музичний педагог.
| Франсуа Огюст Геварт | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 31 липня 1828[1][2][…] |
| Місце народження | Zingemd, Kruisemd, Ауденарде[d], Східна Фландрія, Бельгія або Huysse-Lozèred[4] |
| Дата смерті | 24 грудня 1908[1][2][…] (80 років) |
| Місце смерті | Брюссель, Бельгія[4] |
| Громадянство | Бельгія[5] |
| Професії | композитор, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, теоретик, письменник |
| Освіта | Гентська консерваторія |
| Вчителі | Мартен Жозеф Мангаль |
| Відомі учні | Ісаак Альбеніс[6], Maurice Emmanueld, Енріке Фернандес Арбос і Edgar Tineld[7] |
| Інструменти | орган[d] |
| Мова | французька |
| Жанри | опера |
| Заклад | Королівська консерваторія в Брюсселі |
| Нагороди |  |
 Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі | |
З життя і творчості
ред.Франсуа Огюст Геварт народився 31 липня 1828 року в родині пекаря. Закінчив Гентську консерваторію (клас композиції Мартена Жозефа Мангаля), в тому ж 1847 році став лауреатом Римської премії, заснованої в Бельгії за аналогією з французькою, за кантату «Король Лір», випередивши Жака Ніколя Лемменса, який зайняв друге місце. Працював органістом у місцевій єзуїтській церкві. Поставив у Генті в 1848—49 роках дві свої опери — «Хуго з Сомергема» (фр. Hugues de Somerghem) і «Міська комедія» (фр. La comédie à la ville).
У 1849 році покинув Бельгію, жив і працював у Парижі, потім у Іспанії, де склав «Фантазію на іспанські теми» (ісп. Fantasia sobre motivos españoles), і в Італії. Від 1853 року — знову в Парижі, працював переважно як оперний композитор — найбільший успіх завоювали опери «Квентін Дорвард» (1858, за Вальтером Скоттом) і «Капітан Анріо» (фр. Le Capitaine Henriot; 1864, за Віктор'єном Сарду. У 1867-70 роках був директором паризької Гранд-Опера.
У зв'язку з Франко-прусською війною повернувся до Бельгії і від 1871 року до смерті очолював Брюссельську консерваторію. Серед учнів Геварта, зокрема, Ісаак Альбеніс.
Геварту належить декілька помітних музикознавчих праць: двотомна «Історія й теорія музики Античності» (фр. Histoire et théorie de la musique de l'antiquité; 1875-81) та праці з оркестровки, «Загальне керівництво до інструментування» (фр. Traité general d'instrumentation; 1863, перероблене видання 1885, російський переклад Петра Чайковського, «Керівництво до інструментування», 1865) і «Методичний курс оркестровки» (фр. Cours méthodique d'orchestration, 1890, російський переклад Володимира Ребікова, 1900). Геварт також цікавився музикою епохи бароко і, зокрема, переоркестрував, застосовуючи виконавські традиції свого часу, низку ранніх творів (у тому числі оперу Жана-Філіпа Рамо «Кастор і Поллукс»[8]).
У 1895 році був обраний у Прусську академію мистецтв. У 1907 році був удостоєний баронського титулу. Відразу після його смерті на його честь була перейменована вулиця в Брюсселі.
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119016206 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ Г. Риман Альбенис // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 23–24.
- ↑ Archief Guido Gezelle
- ↑ Ivan Hewett. Twittering and ecstasy // The Telegraph, 25 March, 2005.