Відкрити головне меню

Франсуа Сертен Канробер (фр. François Certain de Canrobert; 27 червня 1809(18090627) — 28 січня 1895) — французький військовий діяч, Маршал Франції (18 березня 1856 року), сенатор (17 серпня 1855 року).

Франсуа Канробер
фр. François Certain de Canrobert
François Certain de Canrobert Versailles.png
Народився 27 червня 1809(1809-06-27)[1][2][…]
Сен-Сере[4]
Помер 28 січня 1895(1895-01-28)[3] (85 років) або 28 січня 1896(1896-01-28)[1][2] (86 років)
Париж, Франція[4]
Поховання склеп губернаторів[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, офіцер, військовослужбовець
Alma mater Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов французька[3]
Учасник Французько-прусська війна
Посада Сенатор Другої імперії[d] і сенатор Третьої Французької Республіки[d]
Військове звання маршал Франції
Нагороди

БіографіяРедагувати

Проходив службу в Алжирі. 13 січня 1850 року підвищений у бригадні, а 14 січня 1853 року в дивізійні генерали.

Під час Східної війни 1853—1856 років командував з 23 лютого по 26 вересня 1854 року спочатку 1-ю піхотною дивізією, потім, після смерті маршала Леруа де Сент-Арно, взяв 26 вересня головне командування над французькою армією під Севастополем. 8—18 квітня 1855 року союзники зробили потужне бомбардування Севастополя. У результаті велика частина оборонних споруджень росіян була зруйнована. Проте штурму не було: командувачі арміями союзників вели по телеграфу нескінченні суперечки зі своїми урядами щодо деталей операції. У результаті оскаженілий втручанням у свої справи генерал Франсуа Канробер подав у відставку.

16 травня 1855 року він здав головне командування генералові Жан-Жак Пеліс'є, залишаючись при облогових військах командувачем 1625 травня I корпусом, а з 21 травня по 1 серпня 1855 року 1-ю піхотною дивізією II корпусу Східної армії.

З 1 серпня 1855 по 18 березня 1856 року був ад'ютантом імператора Наполеона III.

З 1 червня 1858 по 22 квітня 1859 року і з 10 березня по 14 жовтня 1862 року був Головнокомандувачем Шалонським табором. Під час австро-італійської війни 1859 року з 22 квітня командував III корпусом Італійської Французької армії; залишаючись на посаді командира корпусу до 10 березня 1862 року. 14 жовтня 1862 року отримав у командування IV корпус.

З 22 червня 1865 року командир I корпусу й одночасно 1-го Військового округу (Париж).

Під час франко-пруської війни 1870 року, з 17 липня 1870 року командував VI корпусом Рейнської армії, 12 серпня відмовився взяти загальне командування Рейнською армією, і Головнокомандувачем став маршал Ф. А. Базен. Брав провідну участь у боях біля Меца, з 28 жовтня 1870 по березень 1871 року був у полоні до самого укладення миру.

Після війни займав пост члена Вищої військової ради Франції (6 жовтня 1872 — 11 березня 1874 року), був сенатором від департаменту Шаранти (9 листопада 1879 — 7 січня 1894 року).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.