Наполеон III Бонапарт

(Перенаправлено з Наполеон III)

Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873)  — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852.

Наполеон III Бонапарт
Louis Napoléon Bonaparte
Napoléon III
Napoleon III. of France.jpg
Імператор Франції
Початок правління: 2 грудня 1852
Кінець правління: 4 вересня 1870
Попередник: Наполеон II
Наступник:Нема (Кінець династії Бонапартів)
Дата народження: 20 квітня 1808(1808-04-20)
Місце народження:Франція Париж, Французька імперія
Країна:Flag of France.svg Франція
Дата смерті:9 січня 1873(1873-01-09) (64 роки)
Місце смерті:Велика Британія Кент, Англія, Велика Британія
Дружина:Євгенія
Діти:Наполеон Ежен Бонапарт
Династія:Бонапарти
Батько:Луї Бонапарт, король Голландський (до 1810 р.)
Мати:Гортензія Богарне

Племінник Наполеона I, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Зробивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною.

Кримська війнаРедагувати

Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона ІІІ, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській Імперії почалась паніка. У 1854 році Російська імперія програла війну.

Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон ІІІ виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.

 
Кінний портрет Наполеона III. Альфред Де Дре, 1858.

Франко-мексиканська війнаРедагувати

Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон ІІІ прийняв рішення про втручання у внутрішні справи Мексики. Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Кампанія тривала з 1862 по 1867 рік з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ з території Мексики.

Французько-прусська війнаРедагувати

Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії, але кожний мав своє невдоволення. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили. Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, почалася французько-прусська війна. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалась. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.

ЛітератураРедагувати

  • Р. А. Кривонос. Наполеон III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
  • Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
  • Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
  • Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
  • де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
  • Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
  • Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
  • T. Delord, «Hist. du second empire»
  • Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
  • Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
  • «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
  • Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
  • Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
  • Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
  • De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
  • Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
  • Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
  • Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
  • du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
  • Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
  • Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
  • Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
  • Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)

ПосиланняРедагувати