Вікіпедія

Франко-ірландські відносини

білатеральні відносини

Франко-ірландські відносини це поточні та історичні взаємини між Францією та Ірландією. Обидві країни є членами Ради Європи, Європейського Союзу та Організації економічного співробітництва та розвитку.

Франко-ірландські відносини
Ірландія
Ірландія 		Франція
Франція
Колишній Ірландський коледж у Парижі (президентський день Ірландського культурного центру)

Історія ред.

Франція та Ірландія мають давню історію відносин, що породила близькість між Ірландією та Францією, між ними з давніх часів завжди була двостороння міграція. У 1578 році в Парижі було створено Ірландський коледж, що був, свого роду, католицькою школою для навчання ірландських студентів.[1] У 1689 р. Франція підтримала Ірландію під час війни двох королів за повернення англійського короля Якова II. Після Лімерицького договору протягом наступних сотень років французька армія включить до своєї армії ірландську бригаду. Ірландців, які воювали за Францію (та інші зарубіжні країни), стали називати Дикими гусами.[2] Багато ірландських солдатів також подорожували та служили з французами в розвідці та колонізації Нової Франції.[3]

У 1796, натхненне Великою французькою революцією, Товариство об'єднаних ірландців розпочало повстання проти британського правління в Ірландії, яке стало відомим як Ірландське повстання 1798 р., яке очолив ірландський борець-революціонер Волф Тон. Франція підтримала ірландський заколот і в грудні 1796 року надіслала експедицію Ірландії з 12 000 солдатів до Бантрі-Бей (графство Корк); проте солдати так і не змогли висадитися, оскільки тут їх чекало 40 000 британських військових.[4] У серпні 1798 р. Французький флот висадився в затоці Кілла-Бей (графство Мейо) з 1060 солдатами під командуванням генерала Жана Жозефа Амабля Юмбера. Ірландські повстанці приєдналися до французів проти англійців, але програли в битві при Баллінамуку у вересні 1798 року. Ірландські повстанці були страчені, тоді як французькі солдати вижили та були репатрійовані назад до Франції. Наслідок боротьби став відомий як Bliain na bhFrancach (Рік французів). У 1803 р. Наполеон Бонапарт створив Ірландський легіон, який воював за Францію в кампанії Вальчерен і під час Піренейської війни. Легіон був розформований у 1815 році. У 1873 році Патріс де Мак-Магон став першим президентом Франції ірландського походження.

У складі Британської імперії ірландські солдати воювали у Франції під час Першої світової війни (1914—1918 рр.), а ірландські війська воювали в битві на Соммі. У 1922 р. Ірландська Вільна держава отримала незалежність від Великої Британії. У 1929 році Ірландія відкрила в Парижі дипломатичну легацію і призначила Джеральда Едварда О'Келлі де Галлах та Тайколі першим міністром Ірландії у Франції.[5] У 1930 році Франція відкрила свою першу дипломатичну легацію в Дубліні.[6] Під час Другої світової війни (1939—1945) Ірландія залишалася офіційно нейтральною. Приблизно 50 ірландських чоловіків і жінок приєдналися до Руху опору у Франції, зокрема, ірландський письменник Семюел Беккет.[7] Після закінчення війни обидві країни модернізували свої дипломатичні легації до посольств.

У 1969 р. Президент Франції Шарль де Голль здійснив офіційний візит до Ірландії та зустрівся з президентом Ірландії Еймоном де Валерою.[8] З моменту встановлення дипломатичних зносин взаємини між Францією та Ірландією були тісними, і обидві країни співпрацювали в рамках Європейського Союзу. Франція — четвертий за величиною ринок туризму в Ірландії.[9] 9000 громадян Франції проживають в Ірландії та 15 000 громадян Ірландії мешкають у Франції.[10]

Державні візити ред.

Візити президента з Франції до Ірландії[11]

Візити Президента та Прем'єр-міністра (Taoiseach) з Ірландії до Франції[11][12]

Двосторонні відносини ред.

Франція та Ірландія підписали численні двосторонні угоди, такі як Торгівельна угода (1959 р.), Угода про уникнення подвійного оподаткування та запобігання фіскальним ухиленням щодо податків на доходи (1968), Угода про міжнародний автомобільний вантажний транспорт (1976 р.), Угода про створення у Франції запасів сирої нафти та/або готових нафтопродуктів від імені підприємств, створених в Ірландії (1985 р.) та Угода про взаємне зберігання запасів сирої нафти та/або нафтопродуктів (2015 р.).[13]

Торгівля ред.

У 2015 році товарообіг між Францією та Ірландією становив 8,9 млрд євро.[11] Основний експорт Франції до Ірландії включає хімічну та фармацевтичну продукцію. Основний експорт Ірландії до Франції — це фармацевтична продукція. У 2015 році французькі інвестиції в Ірландію становили 17 мільярдів євро, враховуючи те, що в Ірландії працюють 350 французьких компаній. Ірландські інвестиції у Францію склали 5 мільярдів євро, враховуючи 200 ірландських компаній, які працюють у Франції, що зробило Францію для Ірландії 9-м найбільшим напрямком іноземних інвестицій.

Постійні дипломатичні представництва ред.

 
Посольство Ірландії в Парижі

Див. також ред.

  • Експедиція д'Ірланде
  • Ірландська бригада (Франція)
  • Ірландський Нант
  • Список королівських французьких іноземних полків

Посилання ред.

  1. ↑ Accueil. www.centreculturelirlandais.com. Процитовано 8 лютого 2019.
  2. ↑ The Wild Geese History. thewildgeese.irish. Процитовано 8 лютого 2019.
  3. ↑ The Irish in Quebec: fast facts. www.concordia.ca. Процитовано 8 лютого 2019.
  4. ↑ Mayo was the scene of some of the bloodiest battles of the 1798 rising. www.mayo.ie. Процитовано 8 лютого 2019.
  5. ↑ Ireland's share in the fall of France
  6. ↑ Histoire de la Légation Française. Ambassade de France en Irlande - French Embassy in Ireland. Процитовано 8 лютого 2019.
  7. ↑ Marlowe, Lara. Paris honours Irish who fought, spied and died for France. The Irish Times. Процитовано 8 лютого 2019.
  8. ↑ Eamon de Valera: A Will to Power review - Long Fellow’s long shadow. The Irish Times. Процитовано 8 лютого 2019.
  9. ↑ Team Ireland in France - Department of Foreign Affairs and Trade. www.dfa.ie. Процитовано 8 лютого 2019.
  10. ↑ étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Présentation de d'Irlande. France Diplomatie : : Ministère de l'Europe et des Affaires étrangères. Процитовано 8 лютого 2019.
  11. ↑ а б в étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Présentation. France Diplomatie : : Ministère de l'Europe et des Affaires étrangères. Процитовано 8 лютого 2019.
  12. ↑ Patrick J. Hillery. www.clarelibrary.ie. Архів оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 8 лютого 2019.
  13. ↑ France Diplomatie Base des Traités: Irlande (in French). Процитовано 8 лютого 2019.
  14. ↑ Ambassade de France en Irlande - French Embassy in Ireland. ie.ambafrance.org. Процитовано 8 лютого 2019.
  15. ↑ France - Department of Foreign Affairs and Trade. www.dfa.ie. Процитовано 8 лютого 2019.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франко-ірландські_відносини&oldid=40531572