Вікіпедія

Фрайман Антон Львович

радянський історик, доктор історичних наук, професор

Антон Львович Фрайман (5 [18] січня 1908, Виступовичі, Овруцький повіт, Волинська губернія[2] — 9 травня 1972, Ленінград, СРСР) — радянський історик, декан історичного факультету ЛДУ, дослідник воєн та революцій. Доктор історичних наук, професор. Підполковник[2].

Фрайман Антон Львович
Народився5 (18) січня 1908
Виступовичі, Гладковицька волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер9 травня 1972(1972-05-09) (64 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьісторик, викладач університету
Галузьісторія[1], Революція 1905—1907[1], Жовтневий переворот 1917[1] і Громадянська війна в Росії[1]
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Знання мовросійська[1]
ЗакладІнститут історії Санкт-Петербурзького державного університетуd і Saint-Petersburg Institute of Historyd
Військове званняпідполковник

Біографія

ред.

Народився у селі Виступовичі (нині на Житомирщині), в єврейській родині. Був одним із представників «першого покоління» марксистських істориків. У період «деканської чехарди» кінця 1930-х років призначений на посаду декана Історичного факультету СПбГУ (призначення відбулося 1939 року після відставки попереднього декана К. А. Успенського). Однак репресії, що продовжувалися, зокрема, і проти вчених, змусили А. Л. Фраймана (як і попередніх деканів) вже наприкінці 1939 року залишити факультет[3].

Разом з М. В. Нечкіною в 1938 році звертався до ЦК ВКП(б) і до Омеляна Ярославського, одного з авторів «Короткого курсу історії ВКП(б)» з приводу необхідності виправлення допущених ще в газетному варіанті «Короткого курсу» неточностей. Однак це звернення залишилося без відповіді[4].

Незадовго до початку німецько-радянської війни став викладачем Військово-політичної морської академії[5]. Ряд викладачів академії (наприклад, історики С. Б. Окунь та В. Г. Ревуненков) у роки війни служили в політуправліннях різних формувань РСЧФ. Ймовірно, також служив А. Л. Фрайман. В 1944 році він став автором методичного посібника «Героїчна боротьба моряків за радянську владу, за справу Леніна-Сталіна в роки громадянської війни», адресованого політрукам[6]. На момент видання був у званні майора. Згодом — підполковник.

Після війни працював у Ленінградському відділенні Інституту Історії АН СРСР. Випустив низку робіт з історії воєн та революцій. В 1954 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Боротьба за перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Україні»[7]. У 1964—1965 і 1969—1971 роках був професором на кафедрі Історії СРСР (згодом, після поділу кафедр у 1968 році, на кафедрі Історії радянського суспільства)[8].

Був редактором збірки «Боротьба більшовиків за встановлення радянської влади в Петроградській губернії» (1972). Брав активну участь у підготовці різних збірок спільно з інститутом історії та ЦДАІПД СПб.

Помер 1972 року в Ленінграді[2].

Основні праці

ред.

Монографії та статті

ред.
  • Скасування кріпосного права у Росії. — Л. Газетно-журнальне та книжкове видавництво Ленінградської Ради РК і КД, 1939.
  • Розгром німецьких розбійників у 1918 р. — М., 1941.
  • Матеріал до теми: Героїчна боротьба моряків за радянську владу, за справу Леніна-Сталіна в роки громадянської війни / Майор А. Л. Фрайман. [Б. м.]: [б. в.], 1944.
  • Харків у Великій Жовтневій соціалістичній революції // Питання історії, 1948. № 8[9].
  • Боротьба за перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Україні. — Л., 1954.
  • Дев'яте січня 1905 року. — Л., 1955.
  • Підготовка Великої Жовтневої соціалістичної революції в Україні. Збірник документів і матеріалів // Питання історії, 1955. № 11.
  • Р. Н. Мордвінов. Курсом «Аврори». Формування Радянського Військово-Морського Флоту та початок його бойової діяльності (листопад 1917 — березень 1919 рр.) (Рецензія) // Питання історії, 1963. № 7.
  • Революційний захист Петрограда в лютому — березні 1918 — М., 1964.
  • Форпост соціалістичної революції. — Л., 1969.

Редактор та укладач

ред.
  • Крах німецької окупації на Псковщині: Збірник документів / упоряд. А. Л. Фрайман. — Л. Газетно-журнальне та книжкове видавництво Ленінградської Ради РК і КД, 1939.
  • Жовтневе збройне повстання. Сімнадцятий рік у Петрограді / відп. ред. А. Л. Фрайман; АН СРСР. Інститут історії. Ленінградське відділення. — Л. .: Наука, 1967. У 2-х томах.
  • Ленін у Жовтні та перші роки Радянської влади / за ред. А. Л. Фраймана. — Л. .: Наука, 1970.
  • Боротьба більшовиків за встановлення радянської влади у Петроградській губернії / Відп. ред. А. Л. Фрайман. — Л. .: Наука, 1972.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Российская Еврейская Энциклопедия — ВЫСТУПОВИЧИ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 березня 2013.
  3. ↑ Тихонов И. Л. Первые годы исторического факультета [Архівовано 2018-12-25 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Кулешов С. В., Волобуєв О. В., Пивовар Ю. Й. та ін. Наше отечество. Опыт политической истории. Ч. 2. [Архівовано 2017-09-23 у Wayback Machine.] — М.: Терра, 1991. — С. 51. — ISBN 5-85255-081-7.
  5. ↑ Рабінович М. Б. Воспоминания долгой жизни [Архівовано 2023-02-21 у Wayback Machine.] / Фонд регион. развития С.-Петербурга, Европ. ун-т С.-Петербурга. — СПб.: Европейский дом, 1996. — С. 152. — ISBN 5-85733-044-0.
  6. ↑ Российская государственная библиотека — Запись № 5357262. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 березня 2013.
  7. ↑ Научная библиотека Киевского университета. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 16 березня 2013.
  8. ↑ Фрайман Антон Львович. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 29 квітня 2018.
  9. ↑ Журнал «Вопросы истории» — 1945—1969. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2013.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрайман_Антон_Львович&oldid=43397233