Відкрити головне меню

Фоґель Роберт Пилипович

Фоґель Роберт Пилипович
Народився 17 лютого (1 березня) 1859(1859-03-01)
Ржищів, Київська губернія
Помер 27 лютого 1920(1920-02-27) (60 років)
Київ
Місце проживання Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність астроном
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів астрономія
Заклад Київська астрономічна обсерваторія
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор астрономії і геодезії
Науковий керівник Митрофан Хандриков
Відомий завдяки: директор Київської астрономічної обсерваторії

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Фоґель Роберт Пилипович (17 лютого (1 березня) 1859(18590301), Ржищів, Київська губернія27 лютого 1920 (за іншими даними - 14 лютого)) — український астроном, професор Київського Університету (з 1899), директор Київської астрономічної обсерваторії1901 року). Основні праці стосуються небесної астрономії, зокрема визначення орбіт планет і комет.

БіографіяРедагувати

Роберт Фогель народився в Ржищіві на Київщині у родині німецького емігранта, бухгалтера на цукровому заводі. Мав сестру, яка після одруження змінила прізвище на Бараш. Проти волі батька Роберт поступив навчатися до Києво-Подільської прогімназії, а потім до Третьої київської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю 1880 року. Без підтримки родини був вимушений підробляти репетиторством.

У 1881 році поступив до фізико-математичного факультетуКиївського університету Святого Володимира. Роберт вчився безоплатно, отримував стипендію, а також з третього курсу був нагороджений спеціальною «професорською» стипендією за успіхи в навчанні.

У 1888 році був відряджений в Пулковську обсерваторію для фотометричних і спектроскопічних спостережень. У 1891 році захистив магістерську дисертацію «Визначення елементів орбіт за трьома спостереженнями». У 1892 році направлений у відрядження за кордон, де ознайомився з роботою найбільших європейських астрономічних обсерваторій, займався астрофотографії, а в Римської Колегії під керівництвом професора П'єтро Таччіні — спектроскопією. Після повернення із-за кордону (1893) викладав у Київському університеті як приват-доцента, в 1894 році призначений астрономом-спостерігачем Київської астрономічної обсерваторії. У 1895 році захистив дисертацію доктора астрономії і геодезії «Визначення орбіт мало нахилених до екліптики», за цей твір удостоєний астрономічним товариством Імператорської премії. У 1897 році призначений екстраординарним професором кафедри астрономії і геодезії Київського університету, у 1899 році — ординарним професором кафедри астрономії і геодезії і з 1901 року по 1920 був директором Київської астрономічної обсерваторії.

З 1914 року був деканом фізіико-математичного відділення Київських Вищих жіночих курсів.[1]

Наукова діяльністьРедагувати

Основні праці відносяться до теоретичної астрономії. У роботах, присвячених визначенню орбіт планет і комет (1891–1895), розвинув і доповнив класичні методи, запропоновані Карлом Гаусом і Генріхом Ольберсом. Опублікував ряд підручників з описової, сферичної і теоретичної астрономії.

Автор працьРедагувати

  • «Спосіб передобчислювання сонячних затемнень» («Вісник Київського університету», 1884);
  • «Теорема Ламберта» («Вісник Київського університету», 1889);
  • «Будова і діяльність сонця» («Вісник Київського університету», 1893);
  • «Застосування фотографії до вирішення астрономічних питань» (Київ, 1894);
  • «Спосіб визначення широти і часу» («Вісник Київського університету», 1898).

ПриміткиРедагувати

  1. Казанцева Л.; В. Кислюк (2006). Київське вікно у Всесвіт. К. с. 150. с. 183. 

ЛітератураРедагувати