Відкрити головне меню

Фосте́н-Елі Сулу́к (гаїт. креол. Fosten Soulouk, фр. Faustin-Élie Soulouque; 15 серпня 1782 — 3 серпня 1867) — видатний гаїтянський державний, політичний і військовий діяч. Прийшовши до влади в результаті військового перевороту, 1847 року Сулук став президентом, а 1849 року проголосив Гаїті імперією, а себе — імператором, та почав правити під іменем Фосте́н I.

Фостен-Елі Сулук
фр. Faustin I Soulouque
гаїт. креол. Fosten I Soulouk
Faustin I.jpg
[[Файл:|90px|]]
Прапор
7-й Президент Гаїті
1 березня 1847 — 25 серпня 1849 року
Попередник: Жан-Баптист Ріше
Наступник: Посаду ліквідовано
Прапор
1-й Імператор Гаїті
26 серпня 1849 — 15 січня 1859 року
Коронація: 18 квітня 1852 року
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Посаду ліквідовано
 
Народження: 15 серпня 1782(1782-08-15)
Петі-Гоав, Сан-Домінго
Смерть: 3 серпня 1867(1867-08-03) (84 роки)
Анс-а-Ву, Гаїті
Національність: Мандінка
Релігія: католицтво
Дружина: Аделіна Левек
Діти: Дочки Олівія та Челіта

Медіафайли у Вікісховищі?

Період правління Фостена I відзначився низкою ексцентричних нововведень у різних галузях життя держави, а також вкрай недалекоглядною внутрішньою та зовнішньою політикою. 1859 року група військовиків усунула імператора від влади, відновивши республіканську форму правління та змусивши Сулука тікати з країни.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Фостен-Елі Сулук народився 15 серпня 1782 року в містечку Петі-Гоав, на території тогочасної французької колонії Сан-Домінго. Його батько й мати, які були представниками африканського племені мандінка, були привезені на острів Гаїті французами як чорношкірі раби[1].

Сулук служив під началом Андре Ріго, Александра Петіона, Жан-Баптиста Ріше, Жан-П'єра Буайє.

Після усунення від влади президента Жан-П'єра Буайє в Гаїті почалась громадянська війна між мулатами, які підтримували останнього, та представниками чорношкірого населення країни. Щоб заспокоїти останніх, 1847 року, після смерті президента Жан-Баптиста Ріше, мулатські урядові кола обрали його наступником Сулука. Вони розраховували на те, що влада нового президента, як і всіх його чорношкірих попередників, буде лише номінальною, натомість де-факто правити країною продовжуватиме мулатська еліта. Однак Сулука не влаштовувало таке становище, й на початку 1848 року він зосередив усю повноту влади в своїх руках, усунувши мулатів від керівництва країною.

Сулук одразу зарекомендував себе жорстким, авторитарним правителем: поставши на чолі держави, він знайшов підтримку в особі чорношкірих генералів. Він виступив ініціатором облав на представників мулатської еліти: ті з них, хто не встиг вчасно утекти, переслідувались та заарештовувались; багатьох було страчено. Опорою режиму стали збройні сили країни, а також напіввійськові формування «зінглінів»[1].

26 серпня 1849 року Сулук проголосив Гаїті імперією, а себе — імператором Фостеном I. Того ж дня члени Сенату одягнули йому на голову дешеву, зроблену в кустарних умовах, корону із вкритого позолотою картону[2].

18 квітня 1852 року Фостен I був урочисто коронований. Цього разу його корона була виготовлена з чистого золота. Поряд із короною імператриці, а також мантіями з горностая для імператорської пари, її було привезено з Франції. Церемонію коронації Фостен планував зробити максимально схожою на наполеонівську, яка відбулась 1804 року[3].

ІмператорРедагувати

Незважаючи на серйозні наміри імператора, весь світ вважав Фостена I невігласом, а його режим — подобою цирку. Багато хто вбачав у імперії знущальну пародію на Другу французьку імперію, а самого Фостена порівнювали з французьким імператором Наполеоном III, який спочатку також був президентом країни, а у подальшому проголосив себе монархом. Через те, що імперія Гаїті була утворена раніше за французьку, 2 грудня 1851 року, в день державного перевороту у Франції, противники реставрації імперії на вулицях Парижа скандували: «Геть, Сулук! Геть, зрадник!» — слово «сулук» набуло вживаного значення й буквально означало «деспот», «варвар». Фостен I став одним із улюблених персонажів французьких карикатуристів, у тому числі знаменитих Кама Надара і Оноре Дом'є[4].

За часів правління Сулука столицею Гаїті були розвішені плакати, на яких було зображено главу держави на колінах у Діви Марії[5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Juang, Richard M., Morrissette, Noelle. Africa and the Americas: Culture, Politics, and History. — Santa Barbara : ABC-CLIO, 2008. — Т. 1. — С. 1021—1022. — ISBN 978-1-85109-441-7.
  2. Childs, 2004, с. 111
  3. Childs, 2004, с. 111—112
  4. Childs, 2004, с. 112—120
  5. Hecht, Tobias. Minor Omissions: Children in Latin American History and Society. — Madison : UW Press, 2002. — С. 190. — ISBN 0-299-18030-1.

ЛітератураРедагувати