Вікіпедія

Флінта Зеновій Петрович

український художник, керамік
(Перенаправлено з Флінта Зіновій Петрович)

Зеновій Петрович Флінта (1 вересня 1935(19350901), Токи — 2 квітня 1988, Львів) — художник-кераміст, живописець, графік. Член Спілки радянських художників України (1970), заслужений художник УРСР (1987).

Флінта Зеновій Петрович
Народження 1 вересня 1935(1935-09-01)
с. Токи, II Польська Республіка, нині Тернопільський район, Тернопільська область
Смерть 2 квітня 1988(1988-04-02) (52 роки)
  м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар[2]
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Жанр кераміка, живопис, графіка
Навчання Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша
Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність художник, кераміст
Вплив Роман Сельський,
Ярослава Музика[1]
Вчитель Порожняк Тарас Миколайович
Відомі учні Франк Іван Миколайович, Черниченко-Лампека Наталія Іванівна, Скицюк Олена Іванівна, Кічула Григорій Федорович, Вакалюк Валерій Анатолійович і Герцева Антоніна Михайлівна
Працівник Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
У шлюбі з Ганна Флінта (Паздрій)[1]
Діти Ірина, Андрій[1]
Нагороди
Заслужений художник УРСР
CMNS: Флінта Зеновій Петрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Флінта.

Біографія ред.

Зеновій Флінта народився 1 вересня 1935 року у селі Токи на Тернопільщині. Закінчив семирічну школу у рідному селі у 1950 році.

Вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису. Завершив навчання у 1959 році. У 1959—1963 роках навчається у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділі художньої кераміки. Від 1963 року Зеновій Флінта викладав на відділі малярства Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша[3], а потім упродовж 1965—1975 років Флінта працював викладачем кераміки у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. У 1967 році проходив стажування у Гданській, а 1968 року — Варшавській, Краківській та Вроцлавській академіях образотворчих мистецтв.

Від 1970 року життя Зеновія Флінти минає між інститутом, кераміко-скульптурною фабрикою, Спілкою художників, майстернею та домом.[3] У 1971 році Зиновій Флінта очолив секцію декоративно-прикладного мистецтва Львівського відділення Спілки радянських художників України[4].

Роботи митця починаючи з 1960 року почали виставляти на республіканських виставках, а за вісім років — на всесоюзних. Брав участь у Міжнародних бієнале з кераміки у Фаенці (Італія, 1973), Валлорісі (Франція, 1974). Величезний успіх у Львові, Києві, Вільнюсі мала у 1982—1983 роках групова виставка трьох друзів — Олега Мінька, Зеновія Флінти та Любомира Медвідя[5][3]. У 1985 році у Львові пройшла персональна виставка робіт Флінти, де були представлені живопис, графіка та кераміка.

У середині 1970-х років, коли Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика випускає сувенірні тиражі, Зеновій Флінта створює авторську серію керамічних пластів з краєвидами Львова у техніці емалевого розпису, продемонструвавши вміння оминути спокусливі принади «кічу» в тиражному виробництві. У другій половині 1970-х років у творчості митця визріває самобутній стиль «жанрового екшену», де педантично довершена форма графічного рисунку портретів, пейзажів або натюрмортів поєднується з колажем перспективних планів інших композицій: «Поділля. Жнива», «Автопортрет з горлицею», «Мелодії Баха», «Пейзаж з маками» тощо[1].

У 1970—1980 роках спільно з А. Бокотеєм, Ф. Черняком та Р. Петруком виконує ряд монументальних об'єктів у модерній стилістиці зі скла та кераміки[1].

Помер 2 квітня 1988 року у Львові, похований при бічній алеї на полі № 21 Личаківського цвинтаря. На його могилі встановлений пам'ятник, виконаний у майстерні майстра-каменяра С. Мединського, за проєктом скульптора Романа Петрука[3] та архітектора Костянтина Присяжного[6].

Творчість

Значний вплив на творчість художника мав рух «шістдесятників», творчість Романа Сельського. У живописі художник надавав перевагу пастелі та темпері. У кераміці особливу увагу приділяв технології розпису, досягненню живописно-графічних ефектів. Найчастіше працює з керамічними формами, що мають великі площини для розпису — декоративні тарелі та пласти. Для ранніх робіт художника характерне використання орнаментальних мотивів, що складені з елементів притаманним народному мистецтву Прикарпаття.[7] Кольорова палітра представлена найчастіше поєднанням коричневого, зеленого то вохристого кольорів, хоча інколи додається виразний контраст чорного й білого. У об'ємних керамічних роботах Зеновій Флінта приділяє основну увагу кольору, а пластичне моделювання виконує роль рельєфної підкладки для живопису.[8]

Роботи ред.

  • Декоративна тарілка (1969). Декоративні елементи закомпоновані нетрадиційно — на основі перетину вертикальних та горизонтальних ліній утворені клітинки. Вони заповнені стилізованими зображеннями дерев, звірів, птахів та риб. Таріль виконана у білому, жовтому, сіро-зеленому та коричневому кольорі.[9]
  • Декоративна тарілка «Риба» (1972). Основну роль у вирішення художнього образу відіграє колір. Робота виконана у насиченій кольоровій гамі — на червоному тлі зображення нанесено жовтою та сіро-зеленою барвою. Рельєфне моделювання використано для підсилення емоційного навантаження.[8]
  • Декоративний пласт «Соняшники» (1973)[10]
  • Мальовані плакетки «Львів» (1974).[11]
  • Декоративна тарілка «Дерево і птахи» (1974).[12]
  • Декоративна тарілка «Квіти» (1974).[12]
  • Декоративний пласт «Народні мотиви» (1974).[13]
  • Декоративний пласт «Буксир» (1974).
  • Декоративна таріль «Маки» (1976).
  • Триптих «Чудовий сад» (1976). Основою для роботи служать три великі тарелі з хвилеподібним концентричним рельєфом. По них виконано розпис по діагоналі із зображенням стебел, гілок та плодів. Поєднання діагональної композиції розпису із рельєфом створює ілюзію руху.[12]
  • Таріль «Яблука» (1976).
  • Керамічне облицювання для ресторану «Львів» (1977). Робота виконана у співавторстві з Андрієм Бокотеєм та В.  Кондратюком. Кладка з квадратних керамічних блоків створює ритмічне членування площини по вертикал. Розпис — хвилеподібні смуги синьо-зеленого кольору виконано у горизонтальному напрямку.[14]
  • Декоративне панно «Квітуча земля» для будинку культури села Ушковичі Львівської області (1978).[15]
  • Об'ємно-просторова композиція «Сторінки історії Львова» (1979). Робота складається з трьох великих пластин шамоту. Вони змодельовані у вигляді сувоїв пергаменту. На об'ємні елементи нанесено декор — панорама старого та нового міста. Зображення по контуру окреслено тонкою рельєфною лінією. Для підсилення звучання автором використано тонуванням охристо-коричневими відтінками.[8]
  • Модульна решітка для зимового саду санаторію «Південний» у Трускавці (1979). Виконана у співавторстві з Андрієм Бокотеєм та Василем Кондратюком.[16]
  • Декоративний пласт «Народне зодчество» (1985).[17]
  • Декоративний пласт «Архітектурні пам'ятки Львова» (1985—1986). Розпис виконано кольоровим шлікером та в'язкими емалями. Зображення позбавлено надмірної деталізації. Основним виражальним засобом є колір.[17]

Родина ред.

1959 року Зеновій Флінта одружився з Ганною Паздрій. 1960 року народилася донька Ірина (нині — українська майстриня художнього текстилю, Заслужений художник України). 1969 року народився син Андрій.[1]

Вшанування ред.

З нагоди 70-ліття від дня народження Зеновія Флінти 8 вересня 2005 року на будинку, що на вулиці Барвінських, 10, де він мешкав у 1965—1985 роках, відкрито меморіальну таблицю. Того ж дня в приміщенні галереї «Гердан», що на вул. Руській, 4 у Львові, відкрилася виставка «Львів очима Зеновія Флінти»<[18].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Проєкт «Ukrainian Unofficial»: Флінта Зеновій. archive-uu.com. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  2. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 223. — ISBN 978-966-8955-00-5
  3. ↑ а б в г Вітер в долонях, 2017, с. 299.
  4. ↑ Станіслав Черніков (21 грудня 2022). Майстер алегорії — Зеновій Флінта. ilvivyanyn.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
  5. ↑ Sabonyte G. Trys dailininkai is Lvovo // TIESA. — 1982. — 27 rugsejo pirmadienis. — About an exhibition of the three artists from Lviv in Vilnius — L. Medvid, O. Minko, Z. Flinta. (лит.)(англ.)
  6. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 227. — ISBN 966-8955-00-5.
  7. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 58.
  8. ↑ а б в Львівська кераміка, 1991, с. 60.
  9. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 23.
  10. ↑ Магеровський О.  Т. Аспекти творчих пошуків Зиновія Флінти // Вісник ХДАДМ. — 2010. — № 1. — С. 137.
  11. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 48.
  12. ↑ а б в Львівська кераміка, 1991, с. 61.
  13. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 49.
  14. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 96.
  15. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 102.
  16. ↑ Львівська кераміка, 1991, с. 107.
  17. ↑ а б Львівська кераміка, 1991, с. 62.
  18. ↑ Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 131. — ISBN 978-617-629-077-3.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флінта_Зеновій_Петрович&oldid=41708409