Вікіпедія

Флінта Зеновій Петрович

український художник, керамік
(Перенаправлено з Флінта Зіновій Петрович)
1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 2 серпня 2023.

Зеновій Петрович Флінта (1 вересня 1935(19350901), Токи — 2 квітня 1988, Львів) — художник-кераміст, живописець, графік. Член Спілки радянських художників України (1970), заслужений художник УРСР (1987).

Флінта Зеновій Петрович
Народження1 вересня 1935(1935-09-01)
с. Токи, II Польська Республіка, нині Тернопільський район, Тернопільська область
Смерть2 квітня 1988(1988-04-02) (52 роки)
 м. Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[2]
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСР
Жанркераміка, живопис, графіка
НавчанняЛьвівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша
Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльністьхудожник, кераміст
ВпливРоман Сельський,
Ярослава Музика[1]
ВчительПорожняк Тарас Миколайович
Відомі учніФранк Іван Миколайович, Черниченко-Лампека Наталія Іванівна, Скицюк Олена Іванівна, Кічула Григорій Федорович, Вакалюк Валерій Анатолійович і Герцева Антоніна Михайлівна
ПрацівникЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
У шлюбі зГанна Флінта (Паздрій)[1]
ДітиІрина, Андрій[1]
Нагороди
заслужений художник УРСР
CMNS: Флінта Зеновій Петрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Флінта.

Біографія

ред.

Зеновій Флінта народився 1 вересня 1935 року у селі Токи на Тернопільщині. Закінчив семирічну школу у рідному селі у 1950 році.

Вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису. Завершив навчання у 1959 році. У 1959—1963 роках навчається у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділі художньої кераміки. Від 1963 року Зеновій Флінта викладав на відділі малярства Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша[3], а потім упродовж 1965—1975 років Флінта працював викладачем кераміки у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. У 1967 році проходив стажування у Гданській, а 1968 року — Варшавській, Краківській та Вроцлавській академіях образотворчих мистецтв.

Від 1970 року життя Зеновія Флінти минає між інститутом, кераміко-скульптурною фабрикою, Спілкою художників, майстернею та домом.[3] У 1971 році Зиновій Флінта очолив секцію декоративно-прикладного мистецтва Львівського відділення Спілки радянських художників України[4].

Роботи митця починаючи з 1960 року почали виставляти на республіканських виставках, а за вісім років — на всесоюзних. Брав участь у Міжнародних бієнале з кераміки у Фаенці (Італія, 1973), Валлорісі (Франція, 1974). Величезний успіх у Львові, Києві, Вільнюсі мала у 1982—1983 роках групова виставка трьох друзів — Олега Мінька, Зеновія Флінти та Любомира Медвідя[5][3]. У 1985 році у Львові пройшла персональна виставка робіт Флінти, де були представлені живопис, графіка та кераміка.

У середині 1970-х років, коли Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика випускає сувенірні тиражі, Зеновій Флінта створює авторську серію керамічних пластів з краєвидами Львова у техніці емалевого розпису, продемонструвавши вміння оминути спокусливі принади «кічу» в тиражному виробництві. У другій половині 1970-х років у творчості митця визріває самобутній стиль «жанрового екшену», де педантично довершена форма графічного рисунку портретів, пейзажів або натюрмортів поєднується з колажем перспективних планів інших композицій: «Поділля. Жнива», «Автопортрет з горлицею», «Мелодії Баха», «Пейзаж з маками» тощо[1].

У 1970—1980 роках спільно з А. Бокотеєм, Ф. Черняком та Р. Петруком виконує ряд монументальних об'єктів у модерній стилістиці зі скла та кераміки[1].

Помер 2 квітня 1988 року у Львові, похований при бічній алеї на полі № 21 Личаківського цвинтаря. На його могилі встановлений пам'ятник, виконаний у майстерні майстра-каменяра С. Мединського, за проєктом скульптора Романа Петрука[3] та архітектора Костянтина Присяжного[6].

Творчість

Значний вплив на творчість художника мав рух «шістдесятників», творчість Романа Сельського. У живописі художник надавав перевагу пастелі та темпері. У кераміці особливу увагу приділяв технології розпису, досягненню живописно-графічних ефектів. Найчастіше працює з керамічними формами, що мають великі площини для розпису — декоративні тарелі та пласти. Для ранніх робіт художника характерне використання орнаментальних мотивів, що складені з елементів притаманним народному мистецтву Прикарпаття.[7] Кольорова палітра представлена найчастіше поєднанням коричневого, зеленого то вохристого кольорів, хоча інколи додається виразний контраст чорного й білого. У об'ємних керамічних роботах Зеновій Флінта приділяє основну увагу кольору, а пластичне моделювання виконує роль рельєфної підкладки для живопису.[7]

Роботи

ред.
  • Декоративна тарілка (1969). Декоративні елементи закомпоновані нетрадиційно — на основі перетину вертикальних та горизонтальних ліній утворені клітинки. Вони заповнені стилізованими зображеннями дерев, звірів, птахів та риб. Таріль виконана у білому, жовтому, сіро-зеленому та коричневому кольорі.[7]
  • Декоративна тарілка «Риба» (1972). Основну роль у вирішення художнього образу відіграє колір. Робота виконана у насиченій кольоровій гамі — на червоному тлі зображення нанесено жовтою та сіро-зеленою барвою. Рельєфне моделювання використано для підсилення емоційного навантаження.[7]
  • Декоративний пласт «Соняшники» (1973)[8]
  • Мальовані плакетки «Львів» (1974).[7]
  • Декоративна тарілка «Дерево і птахи» (1974).[7]
  • Декоративна тарілка «Квіти» (1974).[7]
  • Декоративний пласт «Народні мотиви» (1974).[7]
  • Декоративний пласт «Буксир» (1974).
  • Декоративна таріль «Маки» (1976).
  • Триптих «Чудовий сад» (1976). Основою для роботи служать три великі тарелі з хвилеподібним концентричним рельєфом. По них виконано розпис по діагоналі із зображенням стебел, гілок та плодів. Поєднання діагональної композиції розпису із рельєфом створює ілюзію руху.[7]
  • Таріль «Яблука» (1976).
  • Керамічне облицювання для ресторану «Львів» (1977). Робота виконана у співавторстві з Андрієм Бокотеєм та В.  Кондратюком. Кладка з квадратних керамічних блоків створює ритмічне членування площини по вертикал. Розпис — хвилеподібні смуги синьо-зеленого кольору виконано у горизонтальному напрямку.[7]
  • Декоративне панно «Квітуча земля» для будинку культури села Ушковичі Львівської області (1978).[7]
  • Об'ємно-просторова композиція «Сторінки історії Львова» (1979). Робота складається з трьох великих пластин шамоту. Вони змодельовані у вигляді сувоїв пергаменту. На об'ємні елементи нанесено декор — панорама старого та нового міста. Зображення по контуру окреслено тонкою рельєфною лінією. Для підсилення звучання автором використано тонуванням охристо-коричневими відтінками.[7]
  • Модульна решітка для зимового саду санаторію «Південний» у Трускавці (1979). Виконана у співавторстві з Андрієм Бокотеєм та Василем Кондратюком.[7]
  • Декоративний пласт «Народне зодчество» (1985).[7]
  • Декоративний пласт «Архітектурні пам'ятки Львова» (1985—1986). Розпис виконано кольоровим шлікером та в'язкими емалями. Зображення позбавлено надмірної деталізації. Основним виражальним засобом є колір.[7]

Родина

ред.

1959 року Зеновій Флінта одружився з Ганною Паздрій. 1960 року народилася донька Ірина (нині — українська майстриня художнього текстилю, Заслужений художник України). 1969 року народився син Андрій.[1]

Вшанування

ред.

З нагоди 70-ліття від дня народження Зеновія Флінти 8 вересня 2005 року на будинку, що на вулиці Барвінських, 10, де він мешкав у 1965—1985 роках, відкрито меморіальну таблицю. Того ж дня в приміщенні галереї «Гердан», що на вул. Руській, 4 у Львові, відкрилася виставка «Львів очима Зеновія Флінти»<[9].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Проєкт «Ukrainian Unofficial»: Флінта Зеновій. archive-uu.com. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  2. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 223. — ISBN 978-966-8955-00-5
  3. ↑ а б в г Вітер в долонях, 2017.
  4. ↑ Станіслав Черніков (21 грудня 2022). Майстер алегорії — Зеновій Флінта. ilvivyanyn.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
  5. ↑ Sabonyte G. Trys dailininkai is Lvovo // TIESA. — 1982. — 27 rugsejo pirmadienis. — About an exhibition of the three artists from Lviv in Vilnius — L. Medvid, O. Minko, Z. Flinta. (лит.)(англ.)
  6. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 227. — ISBN 966-8955-00-5.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Львівська кераміка, 1991.
  8. ↑ Магеровський О.  Т. Аспекти творчих пошуків Зиновія Флінти // Вісник ХДАДМ. — 2010. — № 1. — С. 137.
  9. ↑ Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 131. — ISBN 978-617-629-077-3.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флінта_Зеновій_Петрович&oldid=41708409