Скицюк Олена Іванівна

українська майстриня петриківського розпису

Олена Іванівна Скицю́кшлюбі — Графова; нар. 16 січня 1950, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року[1] і Національної спілки майстрів народного мистецтва України[2]. Лауреатка премії імені Катерини Білокур за 2011 рік[3]. Дочка художників Івана Скицюка і Марфи Тимченко[2], мати художниці Олени Кулик.

Скицюк Олена Іванівна
Народження 16 січня 1950(1950-01-16) (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1973)
Діяльність художниця, вчителька
Вчитель Бокотей Андрій Андрійович, Флінта Зеновій Петрович і Лащук Юрій Пилипович
Працівник Київський експериментальний кераміко-художній завод, КАМ і Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка радянських художників України і Національна спілка майстрів народного мистецтва України
Батько Скицюк Іван Степанович
Мати Тимченко Марфа Ксенофонтівна
Діти Кулик Олена Вікторівна
Нагороди

Життєпис ред.

Народилася 16 січня 1950 року у місті Києві[1]. 1973 року закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася на факультеті кераміки[4]. Її викладачами зокрема були Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Юрій Лащук[1]. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз (керівник: В. І. Башло, оцінка — відмінно)[5].

Протягом 1973—1974 років працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі[4] у місті Вишневому. Викладала у дитячій студії «Мозаїка» та в школі народної творчості міста Фастова[2]. З 1994 по 2000 рік викладала у Київській дитячій академії мистецтв, а з 2000 року — у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на кафедрі монументального розпису[4]. Живе у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 4[6].

Творчість ред.

Майстриня петриківського розпису і народного декоративного живопису. Серед робіт:

  • Оформлення магазину «Казка» (1979);
  • «Подалі від світу» (1998);
  • «Світанкова паморозь» (1999);
  • «Сонячні очі» (2000).

Розписи у «Казці» ред.

докладніше див.: Настінні розписи магазину іграшок «Казка»

У 1979 році разом з батьками розписала стіни магазину іграшок «Казка» у Києві. На розпис стін магазину родиною було витрачено близько року. Результати цієї праці дуже високо оцінювали мистецтвознавці, розписи магазину були добре відомі кільком поколінням киян. На початку 2000-х років пропонувалося в приміщенні магазину створити музей або студію декоративного розпису. У 2002 році магазин було викуплено концерном «Європродукт» (зараз RedHead Family Corporation, власник обох Владислав Бурда) і під час реконструкції всі розписи були закриті гіпсокартоном на наступні 15 років. Проте у жовтні 2017 року, компанія RedHead Family Corporation, до мережі якої належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які брали участь у створенні оригіналу[7][8][9]

Примітки ред.

  1. а б в Скицюк Олена Іванівна / Київська організація Національної спілки художників України.
  2. а б в Олена Скицюк на fineartukraine.com.
  3. Лауреати премії Катерини Білокур 2011
  4. а б в М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021.
  5. Графова Олена Іванівна / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра художньої кераміки. Випускники кафедри.
  6. Скицюк Олена Іванівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, С. 136.
  7. Нова сумна казка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  8. Інтерв'ю Марфи Тимченко. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  9. В магазине «Казка-Нова» будет отреставрирована уникальная настенная роспись. http://redhead.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017 року.