Флю́гер (від нід. vleugel — «крило», через російське посередництво)[1] — прилад для визначення напрямку і швидкості вітру, один з давніх винаходів людства. Ще в середньовічній Європі особливо популярними були флюгери у портових містах. Основне призначення їх було — вказувати напрямок вітру. Найчастіше флюгери можна було побачити на куполах церков і соборів. Поступово їх почали встановлювати на фортечних вежах і житлових будинках. Найпоширеніша і широко відома форма флюгера — півень. Існують різні історії, легенди й казки, пов'язані з флюгером, — це говорить про те, що флюгер поступово стає не просто покажчиком напряму вітру, а ще й таким собі талісманом або оберегом будинку. З часом ковалі стали виготовляти справжні шедеври, робили флюгери все вишуканіше і витонченіше. Так з'явилася ще одна функція флюгера — прикраса будинку, показник його індивідуальності і смаку господаря. В останні десятиліття цей елемент дизайну даху був незаслужено забутий, і тільки зовсім недавно став популярним серед власників заміських будинків і дачних ділянок. Флюгери бувають найхимерніших і незвичайних форм: тварини, комахи, кораблі, літаки, знаки зодіаку, казкові персонажі… Сучасні флюгери найчастіше виготовляють із сталі або міді. Зазвичай розмір флюгера для будинку становить 40-80х70 см. Флюгер складається з обертової деталі — флюгарки з покажчиком сторін, рози вітрів і стійки.

Флюгер на Кельнському катедральному соборі.

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Посилання

ред.