Кельнський собор
Ке́льнський собо́р (нім. Kölner Dom, офіційно Hohe Domkirche St. Peter und Maria) — культова споруда, римо-католицький храм (церква) у Кельні, Німеччина. Осідок архієпископа Кельнського (нині — кардинал Райнер Марія Велькі), і парафія підпорядковується адміністрації Кельнської архидієцезії. Відомий як пам'ятка християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури, символ тривалої віри і стійкості людей міста, в якому він стоїть. Собор присвячений святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому також зберігаються мощі Трьох царів та святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини ЮНЕСКО, це один з найвідоміших архітектурних об'єктів Німеччини та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку ЮНЕСКО описує як «виняткову роботу людського творчого генія».[4]
| Кельнський собор | |
|---|---|
 | |
| 50°56′29″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 6.95806° сх. д.Координати: 50°56′29″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 6.95806° сх. д. | |
| Тип споруди | католицький соборd і пам'ятка |
| Розташування |
 Німеччина, Кельн |
| Початок будівництва | 1248 |
| Кінець будівництва | 1880 |
| Висота | 157 м |
| Стиль | готика |
| Належність | Римо-католицька церква |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Cologned |
| Стан | Світова спадщина ЮНЕСКО[1] і пам'ятник архітектури NRWd[2] |
| Адреса | Domklosterd (4) |
| Оригінальна назва | нім. Hohe Domkirche St. Petrus[3] |
| Епонім | Петро |
| Присвячення | Петро |
| Вебсайт | koelner-dom.de |
  Кельнський собор (Німеччина) | |
 | |
 Кельнський собор у Вікісховищі | |
ІсторіяРедагувати
Спорудження Кельнського собору почали в 1248 році, воно тривало, з перервами до 1880, — більше, ніж 600 років. Храм завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту.[5]
Собор — одна з найбільших у світі церков і найбільша готична церква в Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880–1884, був найвищою спорудою у світі, поки не збудували Монумент Вашингтона. Собор має другий за висотою церковний шпиль, якого перевершив тільки шпиль Ульмського собору, завершеного на 10 років пізніше — 1890 р. Через свої величезні дві вежі він також має більший фасад, ніж будь-яка інша церква у світі.
Цифри і фактиРедагувати
| Загальна довжина (зовні) | 144,58 м |
| Загальна ширина (зовні) | 86,25 м |
| Ширина фасаду трансепту | 39,95 м |
| Внутрішня ширина поздовжньої нави | 45,19 м |
| Ширина західного фасаду | 61,54 м |
| Висота північної вежі | 157,38 м |
| Висота південної вежі | 157,31 м |
| Сходинок до шпиля | 509 (97,25 м = 152,5 м над рівнем моря) |
| Дзвонів | 11 (8 дзвонів південної вежі, 3 — у центральній вежі (на гребені даху)), найбільший дзвін — «Decke Pitter» |
| Висота фасаду поперечної нави | 157,31 м |
| Висота центральної вежі (на гребені даху) | 109,00 м |
| Висота коника даху | 61,10 м |
| Внутрішня висота середньої нави | 43,35 м |
| Внутрішня висота бокових нав | 19,80 м |
| Площа собору, приблизно | 7 914 м² |
| Площа вікон, приблизно | 10 000 м² |
| Площа даху, приблизно | 12 000 м² |
| Територія навколо собору, без лісів | 407 м² |
| Найбільша площа західного фасаду | 7 000 м² |
| Маса використаного каменю, приблизно | 300 000 т |
| Щорічно витрачають на утримання | 10 млн. € |
| Адреса | Domkloster 4, 50667 Köln |
Легенди Кельнського соборуРедагувати
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №292bis292 (англ.) |
- Архітектор собору Ґерхард, будучи не в змозі виконати креслення майбутнього собору, вирішив запросити на допомогу диявола. Сатана тут же з'явився та запропонував обмін: архітектор отримує довгоочікувані креслення, але натомість віддає свою душу. Обмін треба було зробити після перших криків півнів. Відчуваючи безвихідь, архітектор погодився. Але розмову підслухала дружина архітектора, вона вирішила вберегти душу свого чоловіка та дістати креслення будівлі. Уставши на світанку, вона прокукурікала замість півня. Диявол негайно з'явився, передав заповітні креслення. Обман потім розкрився, але було вже запізно.
- Існує продовження першої легенди: коли диявол дізнався про обман, він сказав: «Нехай настане кінець світу з останнім каменем на цьому соборі!». Відтоді собор не припиняють будувати та добудовувати: закінчиться будівництво — настане Апокаліпсис, обіцяний дияволом.
- Місто Кельн стоятиме й процвітатиме доти, доки будуватимуть Кельнський собор.
- Під час Другої світової війни, коли бомбардування союзників знищили практично весь Кельн, не постраждав тільки місцевий собор. За негласною угодою летунів, храм берегли як географічний орієнтир.
ГалереяРедагувати
- widths="100px"
Собор на поштовій листівці. 1926 рік
Див. такожРедагувати
- Вівтар трьох Королів
- Штефан Лохнер — автор вівтаря трьох Королів
- Список найвищих церков світу
- Миколай Верденський, ювелір
- Віллар де Оннекур, архітектор
- Герард фон Ріла, (або Майстер Ґерхард) перший архітектор Кельнського собору
- Клеман з Шартра, майстер вітражів
ПриміткиРедагувати
- ↑ https://whc.unesco.org/en/list/292
- ↑ Liste der gem. § 3 DSchG in die Denkmalliste eingetragenen Baudenkmäler, Bodendenkmäler, beweglichen Denkmäler und Denkmalbereiche der Stadt Köln. / за ред. Municipality of Cologne
- ↑ https://www.erzbistum-koeln.de/kirche_vor_ort/kirchengemeinden/pastoralbezirk-mitte/koeln/001-koeln-mitte/0001_hohe_domkirche_st._petrus/
- ↑ UNESCO oWorld Heritage Sites, Cologne Cathedral. Архів оригіналу за 25 листопада 2009. Процитовано 20 листопада 2009.
- ↑ Cologne Cathedral official website. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 20 листопада 2009.
ДжерелаРедагувати
- Franz Johann Joseph Bock. Der Kunst- und Reliquienschatz des Kölner Doms. Hrsg. von dem Vorstande des christlichen Kunst-Vereins zu Köln, Köln 1870.
- Wolfgang Hartmann. «Historische Wahrheit — Künstlerische Weihe» — Der historische Festzug zur Einweihung des Kölner Domes 1880 und die Wandbilder im Gürzenich // Wallraf-Richartz-Jahrbuch. — Bd. XLI. — Köln, 1980. — S. 223—244.
- Wolf Schneider:. Der Kölner Dom — Wie die Deutschen zu ihrem Weltwunder kamen. — Hamburg 1991. — ISBN 3-570-09259-3.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
 |
Брехня істориків. Загадки Кельнського собору на YouTube // Председатель СНТ. — 2018. — 14 груд. (рос.) |
- Hugo Borger (Hrsg.). Der Kölner Dom im Jahrhundert seiner Vollendung // Katalog zur Ausstellung der Historischen Museen in der Josef-Haubrich-Kunsthalle Köln vom 16. Oktober 1980 bis 11. Januar 1981. 3 Bde. Köln, 1980.
- Joachim M. Plotzek. Zur Geschichte der Kölner Dombibliothek // Glaube und Wissen im Mittelalter. Katalogbuch zur Ausstellung. — München, 1998. — S. 15-64. dombibliothek-koeln.de.
- Goswin Frenken. Die Kölner Domschule im Mittelalter // Veröffentlichungen des Kölnischen Geschichtsvereins. — 5. Köln, 1930. — S. 235—256 ceec.uni-koeln.de.
ПосиланняРедагувати
- www.koelner-dom.de [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.]