Вікіпедія

Филипенко Іван Павлович

Іван Павлович Филипенко (14 (26) серпня 1891, поселення Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 27 серпня 1983, Волусія, Флорида, США) — учасник Першої світової війни, білогвардієць, емігрант, оперний співак у Австрії, Франції, Італії, Німеччині та США, професор.

Іван Филипенко
Зображення
У Франції, 1925 рік
У Франції, 1925 рік
Основна інформація
Дата народження 26 серпня 1891(1891-08-26)
Місце народження Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії,
Російська імперія
Дата смерті 27 серпня 1983(1983-08-27) (92 роки)
Місце смерті Волусія, Флорида
США США
Професія співак
Співацький голос тенор
Інструменти вокал[d]
Псевдоніми Filippo Navi

Життєпис ред.

Іван Павлович Филипенко народився у поселенні Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії у родині відставного фельдфебеля Павла Остаповича Филипенка та його дружини Мотрони Іванівни з роду Іванових[1]. Мав старшого брата Георгія Павловича Пилипенка[2] — коменданта Шостки за часів Української Держави у 1918 році[3] та старшу сестру Марію Павлівну Пилипенко[3].

Батько, Павло Остапович Филипенко походив з міщан міста Ніжина та помер 11 (24) січня 1904 на 54 році життя[4]. Мати померла 28 березня 1932 року на 86 році життя[5]. Родина перед приходом до влади більшовиків жила заможно й володіла двома будинками у Шостці. Павло Остапович після роботи фельдфебелем працював жандармом у Конотопі, а опісля отримував солідну пенсію та працював на Шосткинському пороховому заводі до самої смерті. Мати мала бакалійну лавку та торгувала приблизно до 1914 року. Брати Георгій та Іван училися у гімназії та у московському університеті[3].

У 1915 році Филипенко робить перші кроки на сцені, про нього з'являються перші відгуки:

Филипенко, чия кар'єра тільки почалася, вже цінний артист. Голос молодого тенора напрочуд глибокий і потужний, а впевненість його техніки - це результат навчання у Московській консерваторії. Це справжній "Tenore di forza".

У Імператорській та Білій арміях ред.

Під час Першої світової війни, у 1917 році, Филипенко з добровольців Севастопольського фортечного артилерійського полку був підвищений у званні в офіцери (прапорщик)[6].

У 1918 році Филипенко завідував власним рестораном, який відкрив у своєму домі у Шостці[3].

Згодом Филипенко потрапив до Збройних Сил Півдня Росії до 2-ї важкої батареї. До грудня 1919 він закінчив курс офіцерської артилерійської школи[6]. У 1920 році перебував у армії Врангеля у Криму[7].

За Денікіна служив у карному розшуку Ялти. Колишній присяжний повірений[8].

На еміграції ред.

 
Французька рецензія на Івана Павловича Филипенка

У Європі ред.

Очевидно Филипенко був евакуйований із залишками армії Врангеля та опинився у Туреччині[7], де ймовірно став членом Товариства Галліполійців[ru][9]. У 1921 році він прибув з Константинополя до Болгарії де дав два концерти у театрі К. Ранкова у Пловдіві. У 1922 році він виступав у Німеччині, у 1923 - у Швейцарії, Відні (Австрія), Празі (Чехословаччина) та Франції[3]. Зокрема у Відні Филипенко гастролював на Новій сцені Відня під керівництвом Ісаака Дуван-Торцова[10] а у Празі - у складі російського художнього театру під керівництвом М. А. Долінова, що виступав з операми «Блакитний птах», «Літуча миша», «Маска», «Золотий півень»[11].

Далі на еміграції у жив у Парижі. Виступав із сольними концертами в залі на 77, rue Pigalle, 9-е (1923) і залі Malakoff (1924), на суботниках «Російської газети» (1923—1924), у концертних програмах Російського літературно-артистичного гуртка (1925), у театрі Олімпія (1924—1925), а також гастролював у Мілані з трупою «Російські маски» у театрі Тріанон (1924)[12]. Саме у Франції закріпилося написання його імені, яке він використовуватиме надалі Iwan Philippenko[13][14].

У 1925 році переїхав до Італії, жив у Мілані за адресою Via Marino 1 а згодом Vialle Abeuzzi 64 та Via Olindo Guerrini 3. В одній квартирі з ними проживав Казимир Едуардович Оссер, студент медичного факультету[9].

Як оперний співак виступав з оркестром під керівництвом маестро Джузеппе Подеста[12], вчився у відомого тенора Джузеппе Анселмі[it][15].

Перебував під наглядом італійських спецслужб за підозрою в невдалому замаху в 1927 на радянського посла у Римі Лева Каменєва[8][9]. У цей період Филипенкові через третіх осіб вдавалось листуватися з матір'ю, що жила у Шостці, та навіть передавати їй гроші[3].

Дівчиною, а згодом дружиною Филипенка була американська оперна співачка Міньйон Спенс (1905—1997). У 16 років Міньйон покинула батьківський дім заради співу. Спочатку вона опинилася у Нью-Йорку, де дебютувала у опереті. Втім через нестачу досвіду вона вирішила поїхати до Італії, де у Мілані, стала ученицею у Филипенка. Врешті Міньйон оволоділа не лише співом, а й вільно розмовляла італійською, німецькою та французькою мовами[16]. Згодом вона стала членкою Метрополітен-опери у Нью-Йорку та постійним гостем Берлінської державної опери, та зокрема опер Бремена, Брюсселя, Антверпена, Гааги та ін[17].

У листопаді 1935 року вже професор Филипенко разом з Міньйон Спенс їздив до США[18].

Щонайменше з 1936 року Филипенко проживав у Берліні, де мешкав за адресою Bleibtreustraße 25[19]. 12 вересня 1939 року він побрався шлюбом із Міньйон Спенс[20]. Подружжя Филипенків мало у Берліні, вокальну студію[21][15]. Саме там вони у 1938 та 1940 роках отримали еміграційні візи[22].

У Америці ред.

У вересні 1940 року Іван та Міньйон Филипенки, через Лісабон (Португалія), мігрували до Америки. Слід зазначити, що увесь час перед тим, в еміграції Филипенко жив у статусі апатрида[22].

У 1942 році Филипенко жив за адресою 200 West 57th Street, Нью Йорк та мав власну вокальну студію[23]. Станом на початок 1950х років разом з дружиною заробляв на життя зокрема уроками співу як у Нью Йорку, так і у Маунт Кіско[24]

У 1956 році Филипенко мав вокальну студію у місті Орландо, Флорида за адресою 740 Clay Street[25].

Щонайменше з 1936 по 1951 році Филипенко презентував себе під псевдонімом Filippo Navi[26].

Помер Іван Павлович Филипенко 27 серпня 1983 у Volusia, Флорида, США[27].

Джерела ред.

  1. ↑ ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 194
  2. ↑ ДАСО Ф. 1194, оп. 1, спр. 2
  3. ↑ а б в г д е ГДА Сб України, м. Суми, спр. П-13800.
  4. ↑ ЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 720
  5. ↑ ДАСО Ф. 7720, оп. 26, спр. 41. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
  6. ↑ а б Волков, Сергій Володимирович, д.і.н. База даних № 2: "Учасники Білого руху в Росії".
  7. ↑ а б Archivio Centrale dello Stato, Roma, Ministero dell'Interno, Direzione generale della Pubblica sicurezza, Divisione Polizia Politica, fasc. pers. p. 1008. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  8. ↑ а б Басик И.И., Авдеев В.а., Алексеев Ю.А. и др. (2013). Русская военная эмиграция 20-40-х годов ХХ века. Документы и материалы. Том 6. Схватка. 1925-1927 гг (Російська) . Москва: Издательство «РГГУ». с. 336. ISBN 978-5-7281-1363-8.
  9. ↑ а б в Русские в Италии: словарь.
  10. ↑ Neues Wiener Journal № 10527, 10.03.1923
  11. ↑ Národní politika № 272, 4.10.1923
  12. ↑ а б Podestà: 1886—1964
  13. ↑ Французька преса
  14. ↑ Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008…2010[недоступне посилання]
  15. ↑ а б Führer durch die Konzertsäle Berlins № 14, 8.12.1940
  16. ↑ The Coshocton Tribune, Coshocton, Ohio, 23.07.1936
  17. ↑ Český deník № 29, 19.1.1940
  18. ↑ Indexes to New York passenger lists, Hamburg-Am.; Holland-Am.; N.G.L., 29-Nov-35
  19. ↑ Amtliches Fernsprechbuch für Berlin, 1936
  20. ↑ The New York Times, 15.09.1939
  21. ↑ Führer durch die Konzertsäle Berlins № 11, 17.11.1940
  22. ↑ а б New York, New York Passenger and Crew Lists, 1909, 1925—1957. NARA Series T715, Roll 6496
  23. ↑ United States World War II Draft Registration Cards, 1942. Citing NARA microfilm publications M1936, M1937, M1939, M1951, M1962, M1964, M1986, M2090, and M2097
  24. ↑ New Castle tribune., September 29, 1950, Page 2
  25. ↑ The Orlando Sentinel, 30.07.1956
  26. ↑ The Music Magazine/Musical Courier, Volumes 143—144
  27. ↑ Florida Death Index, 1877—1998

Література ред.

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Филипенко_Іван_Павлович&oldid=38220063