Фердінандо Мартіні
Фердінандо Мартіні (італ. Ferdinando Martini; 30 липня 1841, Флоренція, муніципальне управління міста Флоренції — 24 квітня 1928, Монсуммано-Терме, Тоскана) — італійський письменник і політик, губернатор Італійської Еритреї (1897—1907).
| Фердінандо Мартіні італ. Ferdinando Martini | |
 | |
| Ім'я при народженні: | італ. Ferdinando Martini |
|---|---|
| Народження: |
30 липня 1841[1][2][…] Флоренція, Італія[4] |
| Смерть: |
24 квітня 1928[1][2][…] (86 років) Монсуммано-Терме, Провінція Пістоя, Тоскана, Італія[4] |
| Країна: | Королівство Італія |
| Ступінь: | лауреат[d][5] |
| Партія: | Historical Leftd |
| Нагороди: |  |
Біографія ред.
Народився у місті Флоренція. Син театрального письменника Вінченцо Мартіні. Працював письменником та журналістом, співпрацював із газетою Il Fanfulla і заснував видавництво Fanfulla della domenica, був редактором до 1882 року. Із 1882 по 1885 роки — професор Пізанського університету[6].
У 1876 році обраний до парламента Королівства Італії. Призначений міністром колоній Італії в уряді Антоніо Саландра і обіймав посаду міністра народної освіти при Джованні Джолітті. Із 1897 по 1907 роки був губернатором Італійської Еритреї[6]. Його управління привело Еритрею до скромного, але здорового і збалансованого розвитку, заснованого насамперед на процвітаючих плантаціях.
Із 1 березня 1923 року в Сенаті Італії. У 1920 році опублікував відомі записки про час перебування губернатором Італійської Еритреї[6].
У 1925 році був одним із засновників Інституту Італійської енциклопедії.
Помер у Монсуммано-Термі.
Праці ред.
- Chi sa il gioco non l'insegni. Proverbio in un atto in versi, Pisa, 1871;
- Ad una donna. Versi, Venezia, Visentini, 1872;
- Il peggio passo è quello dell'uscio, Milano, Carlo Barbini, 1874.
- Il primo passo, 1882.
- Fra un sigaro e l'altro: chiacchiere di Fantasio, Milano, G. Brigola, 1876, e successive edizioni tra le quali: Milano, Treves, 1930;
- Cose africane, da Saati ad Abba Carima, discorsi e scritti, Milano, F.lli Treves, 1896;
- Confessioni e ricordi, Firenze, Bemporad, 1922 (e successive edizioni);
- Ferdinando Martini, Lettere, 1860-1928, Milano, A. Mondadori, 1934.
- Nell'Africa italiana, Milano, Treves, 1891;
- Il Quarantotto in Toscana, Firenze, Bemporad, 1918.
- A Pieriposa, novella antica, Milano, Treves, 1923.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ https://storia.camera.it/deputato/ferdinando-martini-18410730
- ↑ а б в Мартини, Фердинандо // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література ред.
- Мартини, Фердинандо // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Piero Buscioni. A Ferdinando Martini nel centenario della nascita. — Monsummano Terme, 1941.