Фердинанд III (великий герцог Тоскани)
Фердинанд III (італ. Ferdinando III di Toscana; 6 травня 1769 — 18 червня 1824) — великий герцог Тосканський в 1790—1801 і 1814—1824 роках, курфюрст-великий герцог Зальцбурзький в 1803—1805 роках, великий герцог Вюрцбурзький в 1805—1814 роках.
| Фердинанд І (III) італ. Ferdinando III di Toscana | ||
,_Sohn_von_Leopold_II.,_in_seiner_Bibliothek_sitzend,_Kniest%C3%BCck.jpg) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| серпень 1809 — 18 червня 1824 | ||
| Попередник: | Наполеон I | |
| ||
| ||
| Народження: |
6 травня 1769[1][2][…] Флоренція, Італія[4] | |
| Смерть: |
18 червня 1824[1][2][…] (55 років) Флоренція, Італія[4] | |
| Поховання: | Базиліка Сан-Лоренцо | |
| Країна: | Велике герцогство Тосканське | |
| Релігія: | католицька церква | |
| Рід: | Габсбурги-Лотаринзькі | |
| Батько: | Леопольд II | |
| Мати: | Марія Луїза Іспанська | |
| Шлюб: | Луїза Марія Бурбон-Сицилійська і Марія Фердинанда Саксонська | |
| Діти: | Леопольд II (великий герцог Тоскани), Марія Тереза Тосканська, Archduke Franz Leopold, Hereditary Grand Duke of Tuscanyd[2], Archduchess Maria Luisa of Austriad[2], Archduchess Carolina Ferdinanda of Austriad[2] і stillborn son Habsburg-Lorrained | |
| Нагороди: |      | |
Життєпис ред.
Походив з династії Габсбург-Лотаринґен. Другий син Леопольда I, великого герцога Тосканського, та Марії Луїзи Бурбон. Народився 1769 року в Флоренції.
1790 року після того як його батько обійняв трон Священної Римської імперії, владу у Великому герцогстві Тосканському було передано Фердинанду, його старший брат Франц в свою чергу став спадкоємцем імперії. Того ж року оженився на представниці Сицилійських Бурбонів.
У 1792 році під час Французької революції Фердинанд III став першим монархом, який офіційно визнав Французьку республіку, з якою намагався мати мирні стосунки. Втім у 1794 році під вливом брата-імператора, Великої Британії, Російської імперії Фердинанд III приєднався до Першої антифранцузької коаліції. Але після перемог французьких військ, 1795 року великий герцог оголосив про вихід з коаліції та дотримання нейтралітету. Водночас Тоскана уклала мирний договір з Францією, де зобов'язувалась визнати Французьку республіку та сплатити їй 1 млн франків. У 1796 року французи спочатку зайняли порт Ліворно, щоб завадити створенню тут англійської бази. Згодом було зайнято усю Тоскану. Втім Фердинанд III залишився на троні.
У березні 1799 року війська, що рухалися до Риму, повалили владу Фердинанда III, який вимушений був втекти до Відня. Тоскана приєдналася до Другої антифранцузької коаліції. У липні того ж року австрійські війська знову відновили його владу у великому герцогстві. Але перемоги Наполеона Бонапарта 1800 року змусили у 1801 році Австрію укласти Люневільський договір, за яким Фердинанд III втрачав велике герцогство Тосканське (Аранхуезьким дговором утворювалося Етрурське королівство на чолі з Людовиком Пармським). Натомість Фердинанд отримав велике герцогство Зальцбурзьке (утворилося після секуляризації Зальцбурзького архієпископатства, Айхштетського і Пассауського єпископств, Берхтесґаденського пробства) з гідністю курфюрста. 1802 року його введено до складу колегії курфюрстів. Того ж року втратив дружину.
У 1805 році за умовами Пресбурзького миру вимушений був віддати більшу частину великого герцогства Зальцбурзького братові Францу II (інщу частину — Айхштет і Пассау отримала Баварія), а сам отримав велике герцогство Вюрцбурзьке. 1806 року стає також курфюрстом Вюрцбурзьким. Невдовзі вступив до Рейнського союзу.
У 1814 році після поразки Наполеона I за рішенням Віденського когресу відновлений на троні великого герцогства Тосканського. У 1815 році отримав князівство Пьйомбіно й права на герцогство Луккське, область Президій, Верніо, Монте-Санта-Марія-Тіберину, Анг'ярі. Того ж року уклав з австрійською імперією угоду, за якою у разі війни тосканські війська мали перебувати у розпорядженні австрійського головнокомандувача.
Більшість законодавства, впровадженого за часів французького панування він зберіг. Лише скасував право на розлучення. Сприяв відновленню господарства, прокладанню численних шляхів, насамперед Волтеррани, акведуків. В цей час розпочалися перші значні меліоративні роботи в Валь-ді-К'яні та Мареммі, що страждали від малярії.
1821 року оженився вдруге. Помер 1824 року у Флоренції. Йому спадкував син Леопольд II.
Родина ред.
1. Дружина — Луїза, донька Фердинанда I Бурбона, короля Обох Сицилій
Діти:
- Кароліна Фердінанда (1793—1802)
- Франц Леопольд (1794—1800)
- Леопольд (1797—1870), великий герцог Тосканський
- Марія Луїза (1799—1857)
- Марія Терезія (1801—1855), дружина Карла Альберта, короля Сардинії
2. Дружина — Марія Фердинанда, донька принца Максиміліана Саксонського
дітей не було
Примітки ред.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Toscana, Ferdinand III. Joseph Johann Baptist Großherzog // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 46. — S. 172.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118686763 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Ferdinand III. (Großherzog von Toscana) // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 6. — S. 195.
Джерела ред.
- Indro Montanelli, Storia d'Italia: L'Italia giacobina e carbonara, Milano, Rizzoli, 1971