Фейгін (персонаж)
Фейгін, в українському перекладі іноді — Феджин (англ. Fagin) — вигаданий персонаж і один з другорядних антагоністів з роману Чарлза Дікенса «Пригоди Олівера Твіста». Лідер дитячої зграї вуличних грабіжників, куди волею долі потрапляє Олівер Твіст, і яких він навчає кишеньковим крадіжкам та іншим видам злочинів, в обмін на їжу і дах над головою. У передмові до роману Фейгін згадується як «збирач краденого», а в самому романі він описується як «веселий старий джентельмен», або просто «єврей».
| Фейгін | |
|---|---|
 Іллюстрація Джозефа Кларка, 1889 | |
| Автор | Чарлз Дікенс |
| Виконавець | Лон Чейні, Алек Гіннесс, Рон Муді, Річард Дрейфус, Вільям Гіккі та ін. |
| Інформація | |
| Прізвисько |
Єврей Старий |
| Стать | чоловіча |
| Національність | англієць (єврей) |
 Фейгін у Вікісховищі | |
Після виходу роману, слово «Фейгін» в англійській мові стало номінальним для позначення дорослої людини, яка використовує неповнолітніх з незаконними цілями.
Опис ред.
Уродженець Лондона, Фейгін подібний «якомусь огидному плазунові, народженому в грязі і в пітьмі». Він описаний як озлоблений, віроломний, «жадібний, скупий, ненаситний старий, приховувач краденого», який, по суті, розбещує юні душі, наставляє їх на шлях злодійства й обману, прищеплюючи їм свій образ думок і цинічні уявлення про життя, про людську природу. Зі слів іншого персонажа роману, Монкса, стає відомо що Фейгін вже виростив «десятки» злочинців з дітей. В романі є натяки, що один з головних антагоністів роману Білл Сайкс та його коханка-повія Ненсі також колись були учнями Фейгіна.
Ще однією характерною рисою Фейгіна є лицемірство — постійне і зовсім нещире звертання «мій любий» при розмові з іншими, а також повна відсутність моральних принципів. Фейгін може з легкістю донести владі на своїх колишніх спільників, якщо у нього виникне хоча б маленька підозра в їх неблагонадійності. Насправді, життя своїх підлеглих Фейгіна турбує мало.
.png)
Ближче до кінця роману, Фейгіна заарештовують і засуджують до смертної кари, причому звістку про те що його повісять натовп біля будівлі суду зустрічає вибухом радості. Очікуючи на ешафот за ґратами, Фейгін поступово божеволіє від смутку, чим викликає у Олівера Твіста, якого привели востаннє побачитись з ним, почуття жаху та відрази.
Прототип ред.
Прототипом для Фейгіна став Айкі Соломон — злочинець і сучасник Дікенса, який за деякими даними навчав дітей кишеньковим крадіжкам, в обмін на їжу і укриття награбованого.
Ім'я для персонажа Дікенс взяв від свого друга, з яким він у молодості працював на фабриці з виробництва вакси.
Звинувачення в антисемітизмі ред.
Ще при житті Дікенса Фейгін став предметом запеклих дебатів щодо антисемітизму автора. У передмові до перевинанню «Олівера Твіста» видавництвом Bantam Books Ірвінг Гоу написав що Фейгін є «архітиповим єврейським злодієм»[1]. Протягом перших 38 розділів книги до Фейгіна звертаються за його расовою та релігійною приналежністю 257 разів, називаючи його «єврей», і лише 42 рази використовуються звернення «Фейгін» або «старий»[2]. Сам Чарлз Дікенс стверджував що він не мав на увазі звинувачення проти єврейської віри, наголошуючи в листі: «я не маю іншого почуття до євреїв, крім дружнього. Я завжди добре говорю про них, будь то в суспільному чи приватному житті, і приношу своє свідчення (як я зобов'язаний зробити) про їхню досконалу сумлінність у таких угодах, які я коли-небудь мав з ними…». Причиною того, що Дікенс (який мав чудове уявлення про вуличне життя Лондона і дитячу експлуатацію того часу) зробив Фейгіна євреєм було «це, на жаль, правда того часу, до якого історія належить, що клас злочинця майже завжди був євреєм».
Згодом, у більш пізніх виданнях книги, Дікенс вирізав більшість посилань на єврейство Фейгіна, видаливши понад 180 разів використання слова «єврей» у першій редакції твору. В одному із своїх останніх публічних читань, у 1869 році, за рік до своєї смерті Дікенс очистив образ Фейгіна від усіх стереотипних карикатур.
Деякі сучасні літературознавці (наприклад, Пітер Акройд) виводять образ Фейгіна з традицій англійського єлизаветинського театру, де постать лихваря-єврея подавалася зазвичай у гротескному вигляді (найвідоміший приклад — Шейлок у комедії Шекспіра «Венеціанський купець»)[3].
Див. також
Примітки ред.
- ↑ Dickens, Charles (22 січня 1982). Oliver Twist (A Bantam classic). Bantam USA. ISBN 978-0-553-21050-7.
- ↑ Howe, Irving (31 травня 2005). Oliver Twist - introduction. ISBN 9780553901566. Процитовано 21 жовтня 2009.
- ↑ Питер Акройд. Шекспир. Москва, Альпина, 2018. - С. 312.