Лицемірство

поведінка людини, що прикриває нещирість, злість притворним щиросердям, чеснотою

Лицемі́рство — невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи.[1] Така поведінка може прикривати нещирість, злість притворним щиросердям, чесністю.

Джеймс Тіссо, «Горе вам, книжники, фарисеї і лицеміри!», 1886—1894 рр.

ТрактуванняРедагувати

Негативна моральна якість, яка полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (які здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі.

Це розуміння характеризує спосіб дій, з огляду відношення його дійсного соціального і морального значення і того значення, яке йому намагаються надати.

Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких виявляється усвідомлення і відкрите репрезентування людиною правдивої суті її дій.[2][3]

Зазвичай, під лицемірством розуміють наклеп і негативні висловлювання на адресу відсутнього на момент обговорення суб'єкта.

Часто люди можуть придумати тимчасове виправдовування замість просто вибачення зі словами: " Я був не правий". Вони ,часто, обвинувачують людей в тому, що і самі неодноразово робили, в цьому і вся суть лицемірства.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ЛИЦЕМІРСТВО - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 2020-10-22. 
  2. Прикладом лицемірної поведінки можуть слугувати: заклики релігійних лідерів жити за законами Божими, в той час як самі лідери іноді злісно їх порушують (релігійне Л.), публічні заяви про свої певні наміри та повна протилежність у діях (публічне Л.).
  3. Кон И. (1981). "Словарь по этике". «НаpLykFHO. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2008-12-17. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати