Федічев Валентин Миколайович

український військовик

Валенти́н Микола́йович Фе́дічев (17 квітня 1960, с. Плотина Станично-Луганського району Луганської області — †26 жовтня 2016, Київ) — український військовик. Полковник Збройних сил України, директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України. Був заступником керівника штабу АТО.

Федічев Валентин Миколайович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 17 квітня 1960(1960-04-17)
Плотина, Луганська область, УРСР
Смерть 26 жовтня 2016(2016-10-26) (56 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Свердловське ВВПТАУ, Національна академія оборони України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування Центральний апарат МОУ
Війни / битви
Командування
директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони України
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Біографія ред.

Народився 17 квітня 1960 року у селі Плотина Станично-Луганського району на Луганщині, в родині військовослужбовця. Походить з давнього роду донських козаків.

Закінчив Свердловське вище військово-політичне танково-артилерійське училище (РРФСР), після чого був направлений до 56-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка брала участь у війні в Афганістані.

З 1994 року служив у центральному апараті Міністерства оборони України та Генштабу ЗСУ. 2002 року закінчив стратегічний факультет Національної академії оборони України. З грудня 2006 року — головний інспектор Головної інспекції Міноборони.

Брав участь в АТО від початку бойових дій на Сході України. Із червня 2014 по квітень 2015 року — заступник керівника штабу АТО. Під час боїв за Дебальцеве був одним з керівників оборони дебальцівського плацдарму, в лютому 2015 одним із останніх виходив з Дебальцевого, при 18 градусах морозу пішки подолав з іншими 60 кілометрів до українських позицій.

В квітні 2015 повернувся до роботи у Києві, на посаді директора Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони.

Його зусиллями підготовлено кілька указів голови держави, якими скасовано комуністичні найменування військових частин, і в підсумку відбулося те, свідками чого всі українці стали на параді з нагоди Дня незалежності України. 24-та бригада — імені короля Данила, 72-га — імені Чорних запорожців.[1]

Останнім часом займався написанням твору про сучасні Збройні сили України, — україномовний роман «В мене немає інших бажань» у співавторстві з Людмилою Шпитяк.

З дружиною виховали двох синів, Андрія і Костянтина, котрі стали бойовими офіцерами і також брали участь в українсько-російській війні.

Помер у місті Києві від серцевої хвороби вранці 26 жовтня 2016 року.

29 жовтня о 10:00 у м. Київ в Центральному будинку офіцерів відбулося прощання з полковником Федічевим.

Сім'я ред.

Син Андрій, командир 137-го окремого батальйону морської піхоти

Нагороди ред.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений

За особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав і свобод людини, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового і службового обов'язку, та з нагоди 16-ї річниці незалежності України нагороджений

Посилання ред.

  1. Руслан Ткачук (9 вересня 2017). «Захист України повинен відбуватися не тільки зі зброєю в руках — історики можуть дати бій у цій війні». http://na.mil.gov.ua/. Народна армія. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.

Джерела ред.