Вікіпедія

Федеріко Дзандоменегі

італійський художник

Федеріко Дзандоменегі (італ. Federico Zandomeneghi; 2 червня 1841 — 31 грудня 1917) — італійській художник, син італійського скульптора П'єтро Дзандоменегі, представник імпресіонізму.

Федеріко Дзандоменегі
італ. Federico Zandomeneghi
При народженніітал. Federico Zandomeneghi
Народження2 червня 1841(1841-06-02)
Венеція
Смерть31 грудня 1917(1917-12-31) (76 років)
 Париж, Франція
Національністьіталієць
Країна Королівство Італія
НавчанняВенеційська академія витончених мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокреалізм, імпресіонізм
Роки творчості1867—1917
Впливфранцузький імпресіонізм
Творипобутовий жанр, портрети
БатькоPietro Zandomeneghid
РодичіLuigi Zandomeneghid
УчасникАвстро-італійська війна 1866
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Galleria d'arte moderna Ricci Oddid, Палаццо Пітті, Museum of Modern and Contemporary Art of Trento and Roveretod, Gallerie d'Italia - Milanod, Музей Венеції 18 століття, Galleria d'arte modernad, Malaspina Picture Galleryd і Galleria Internazionale d'Arte Modernad
CMNS: Федеріко Дзандоменегі у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився у місті Венеція. Походив з родини венеційських скульпторів. Скульптором був ще його дід, Луїджі Дзандоменегі, автор монументу на честь венеційського комедіографа Карло Гольдоні. Перші навички малювання удосконалював у майстерні батька, теж скульптора. У період 1856-1859 років навчався у Венецінській академії красних мистецтв. Художню освіту удосконалював у місті Павія.

У групі мак'яйолі

ред.
 
Федеріко Дзандоменегі. «Римські враження», 1872 р.

1860 року приєднався до вояків Джузеппе Гарібальді, тобто брав участь у русі за незалежність Італії від Австрійської імперії та за возз'єднання країни на кшталт Франції чи Німеччини.

1862 року відбув у місто Флоренція, де працював як художник. У той же період приєднався до товаритва італійських художників мак'яйолі. Стилістика мак'яйолі мала помітний вплив на твори молодого художника. Вже 1871 року його помітии критики Італії, серед котрих був і Помпео Молменті, котрий виділяв трьох сучасних на той ча митців. Одним з них був Федеріко Дзандоменегі (два інші — Гульєльмо Чьярді та Алессандро Дзеззос). До цього періоду належить цілком реалістична картини «Римські враження», де подано широкі наріжні сходи римської церкви, що рясніли від жінок-вірянок з дітьми.

Праця в Парижі

ред.

Першого червня 1874 року він відбув у Париж, де був давно сформований художній ринок загальноєвропейського значення. Він нібито прибув на декілька тижнів. Але бурхливе і неспокійне художнє життя Парижа захопило його. Він був відвідувачем кафе Нові афіни, де зустрівся з тими, хто започаткував нову стилістику і техніку у французькому живопису (імпресіонізм). Серед його знайомих були Едгар Дега та Огюст Ренуар. На відміну від французьких колег він працював з доволі непрозорими фарбами і не відмовлявся від темних та чорної фарб. Незважаючи на мерехтливість і імпресіоністичну нечіткість контурів, він зберігав реалістичну підоснову італійського мистецтва та зацікавленість до колористичних пошуків. Згодом на його образи в живопису вплинули твори Мері Кассат та сміливого Анрі де Тулуз-Лотрека.

З 1879 року почав брати участь у виставках французьких імпресіоністів і сам згодом став частиною паризького художнього життя. Брав участь також у подорожах із художником Гільйоменом, де створював пейзажі (пейзажний жанр на той період переживав злет і був доволі модним напрямком у живопису). 1888 року його твори були показані на Всесвітній виставці в Парижі в її італійському розділі. Він отримав визнання як і ще один художник, італієць за походженням — Джованні Больдіні.

Картини з численними жіночими моделями роботи Федеріко Дзандоменегі зберігали безсюжетність і межували як з традицією, так і з банальністю («Дівчина з книгою», «Дівчина з квітами», «Дівчина з журналом мод»), котрими так уславився старий Огюст Ренуар.

З 1893 року картини роботи Федеріко Дзандоменегі почав купувати і перепродавати Дюран-Рюєль.

Художник помер у Парижі 1917 року.

Обрані твори (перелік)

ред.
 
Федеріко Дзандоменегі. «Рибна ловля на річці Сена», 1878
  • «Римські враження», 1872
  • «Автопортрет», 1875
  • «Прогулянка»
  • «Рибна ловля на річці Сена», 1878
  • «Віолончеліст», 1879
  • «Тераса паризького бульвару», 1880
  • «Портрет лікаря», 1881
  • «Париж. Вхід у Мулен де ла Галетт», 1885
  • «Дівчина уві сні»
  • «Останні зміни»
  • «Парк Монсо»
  • «У кафе Нові афіни»
  • «Площа Анвер»
  • «Портрет Дієго Мартеллі»
  • «Портрет невідомої з квітами», 1914
  • «Вечірня сукня»
  • «Дівчина з журналом мод»
  • «Дві жінки велосипедистки»
  • «Яблука на блюді»
  • Перші зморшки на обличчі (молодичка з люстерком)

Обрані твори (галерея)

ред.
 
Федеріко Дзандоменегі. « Париж. Вхід у Мулен де ла Галетт», 1885 р.
  •  
    «Автопортрет», 1875
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Віолончеліст», 1879
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Портрет лікаря», 1881 р.
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Парк Монсо»
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Яблка на блюді»
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Дві жінки на велосипедах», не датовано
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Дівчина з журналом мод». не датовано
  •  
    Федеріко Дзандоменегі. «Букет квітів», 1894 р.

Джерела

ред.
  • Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century. — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — ISBN 0-300-03547-0.
  • Савельева А. Мировое искусство (500 мастеров живописи) / Мосин И. Г.. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — С. 92. — 256 с. — ISBN 5-9603-0060-5.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеріко Дзандоменегі

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федеріко_Дзандоменегі&oldid=40787049