Раневська Фаїна Георгіївна
Фаї́на Григорівна (Гео́ргіївна)[2] Ране́вська (уроджена Ф́ані Гі́ршівна Фе́льдман; * 15 (27) серпня 1896, Таганрог — † 19 липня 1984, Москва) — радянська російська актриса театру та кіно. Лауреат трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1951). Народна артистка СРСР (1961). Кавалер Ордена Леніна (1976).
Життєпис ред.
У «Книзі для запису поєднання шлюбів між євреями на 1889 рік» Таганрозький рабин на прізвище Зельцер зареєстрував шлюб міщанина містечка Смиловичі Ігуменського повіту Мінської губернії Гірша Хаїмовича Фельдмана й Лепельської міщанки Вітебської губернії Мільки Рафаїлівни Заговайлової. Це сталося 26 грудня 1889 року.
27 серпня 1896 року в родині Фельдманів народилася дівчинка Фаїна. Крім неї у родині вже було два старші сини і дочка Ізабелла. В юності Фаїна дуже заздрила красі своєї сестри, і у майбутньому всіх красивих дівчат вона називала «фіфами».
Закінчила Таганрозьку Маріїнську жіночу гімназію. Захоплювалася театром із 14 років. Закінчивши гімназію, відвідувала заняття у приватній театральній студії А. Ягелло (А. Н. Говберга). У 1915 році поїхала до Москви. Раневська жила у маленькій кімнатці на Великій Нікітській. Саме у ці роки вона знайомиться із Мариною Цвєтаєвої, Осипом Мандельштамом, Володимиром Маяковським, відбувається її перша зустріч із Василем Качаловим. Саме Качалов став першим коханням Раневської.
Закінчивши приватну театральну школу, грала у багатьох театрах, починаючи із провінційних — Підмосков'я, Крим, Ростов-на-Дону, Баку, Архангельськ, Смоленськ та інші, а потім у московських, включаючи Камерний театр, Центральний академічний театр Російської армії, Театр драми (нині театр імені Маяковського), театрі імені А. С. Пушкіна, театрі імені Моссовета. Її вчителем була Павла Леонтіївна Вульф.
Дебютувала у кіно у 1934 у фільмі Михайла Ромма «Пампушка». Брала участь в озвучуванні мультфільмів (зокрема, роль Фрекен Бок у мультфільмі «Карлсон повернувся»).
Заслужена артистка РРФСР (1937). Народна артистка РРФСР (1947).
Фаїна Раневська померла 19 липня 1984 р. Похована на Новому Донському кладовищі у Москві разом із сестрою Ізабеллою.
Пам'ять ред.
Образ актриси виведений в серіалі «Зірка епохи», де її зіграла Тетяна Васильєва.
На будинку, де вона народилась і провела дитячі роки в Таганрозі, встановлено меморіальну дошку, а біля її будинку — пам'ятник. Також на її честь названо астероїд[3].
Крилаті фрази Раневської ред.
- Мулю, не нервуй мене!
- Спогади — багатства старості.
- Склероз не можна вилікувати. Його можна забути.
- Життя — невелика прогулянка перед вічним сном.
- Коли я помру, то поховайте мене, і на пам'ятнику напишіть: «Померла від огиди».
- Самотність як стан — не піддається лікуванню.
- Супутник слави — самотність.
- Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
- Я не визнаю слова «грати». На сцені потрібно жити.
- Я — викидень Станіславського.
- Краса — це страшна сила.
- До Ростислава Плятта: Знову ці ваші пляттскі жарти!?
- Щоб ми бачили, скільки ми переїдаємо, наш живіт розташований з того ж боку, що й очі.
- Лесбійство, гомосексуальність, мазохізм, садизм — це не збочення. Збочень, власне, тільки два: хокей на траві і балет на льоду.
Фільмографія ред.
- 1934 — «Пампушка» — пані Луазо
- 1937 — Дума про козака Голоту — попадя
- 1939 — Помилка інженера Кочина — Іда, жінка кравця
- 1939 — Підкидьок — Ляля
- 1939 — Людина у футлярі — жінка інспектора гімназії
- 1940 — Кохана дівчина — тітка Добрякова
- 1941 — Мрія — Роза Скороход
- 1941 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Горпина
- 1942 — Олександр Пархоменко — таперка
- 1943 — Нові пригоди Швейка («Солдатська казка») — тітонька Адель
- 1943 — Рідні береги (новела «Три гвардійці») — директор музею
- 1944 — Весілля — мати нареченої
- 1945 — Небесний тихохід — професор медицини
- 1945 — Слон і мотузочок — бабуся
- 1947 — Весна — Маргарита Львівна
- 1947 — Попелюшка — мачуха
- 1947 — Рядовий Олександр Матросов — лікар
- 1949 — Зустріч на Ельбі — місіс Мак-Дермот
- 1949 — У них є Батьківщина — фрау Вурст
- 1958 — Дівчина з гітарою — Свіристинська
- 1960 — Обережно, бабусю! — бабуся
- 1960 — Драма — Мурашкіна
- 1963 — Так і буде
- 1964 — Легке життя — «королева Марго»
- 1964 — Фитиль № 25 — ворожка в сюжеті «Карти не брешуть»
- 1964 — Фитиль № 33 — громадянка Піскунова в сюжеті «Не поїду»
- 1965 — Сьогодні — новий атракціон — директор цирку
- 1965 — Перший відвідувач — эпізодична роль старої дами
- 1980 — Далі — тиша...
- 1980 — Комедія давно минулих днів
Озвучування мультфільмів ред.
- 1943 — Казка про царя Салтана
- 1970 — Карлсон повернувся — фрекен Бок
Примітки ред.
- ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ за паспортом вона була Фаїна Григорівна Раневська, невідомо, чому її часто називали Георгіївна, за свідченням самої Раневської, таким чином можливо виказувалася більша повага до неї - «бо Гришко Отреп'єв, але Георгій Побідоносець»
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання ред.
- Фаїна Раневська на сайті IMDb (англ.)
- Фаина Георгиевна Раневская [Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт Фаина Раневская [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Фаина Раневская. Случаи. Шутки. Афоризмы. информация об издании [Архівовано 6 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Афоризмы Фаины Раневской (рос.)
- Афоризмы Раневской об актерах и любви [Архівовано 28 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вспомним незабываемую (рос.)
- Жизнь и судьба Фаины Раневской [Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Алексей Щеглов "Записки "эрзац-внука". Журнал «Огонёк», № 52, 1996 (рос.)