Вікіпедія

Фарфоровський Сергій Васильович

Сергій Васильович Фарфоровський (нар. 30 червня 1878, Переславль-Залєський — пом. 18 січня 1938, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — російський та радянський вчений, історик, етнограф, викладач історії, методист, автор так званого лабораторного методу[2].

Фарфоровський Сергій Васильович
Народився 30 червня 1878(1878-06-30) або 1878[1]
Переславль-Залєський, Владимирська губернія, Російська імперія
Помер 18 січня 1938(1938-01-18) або 1938[1]
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність історик, етнограф
Alma mater Казанський державний університет
Галузь історія[1] і етнографія[1]

Біографія ред.

Сергій Фарфоровський народився 30 червня 1878 року в місті Переславлі Владимирської губернії. Батько Сергія статський радник Василь Фарфоровський — старший викладач латинської мови, церковної і російської громадянської історії Переславского духовного училища, мати походила з родини священнослужителів.

У 1896—1900 роках навчався в семінарії. У 1905 роках закінчив зі званням магістра історико-філологічний факультет Юр'ївського університету.

Після недовгої роботи у Володимирському акцизному управлінні він перейшов на службу до Кавказького округу Міністерства народної освіти і був призначений учителем історії до Майкопського реального училища, де одним з його учнів був майбутній драматург-казкар Євген Шварц.

За участь в революційних демонстраціях 1905—1906 років Фарфоровський був звільнений з посади в Майкопі в листопаді 1906 року та в 1907 був переведений на посаду вчителя історії чоловічої гімназії Ставрополя. У Ставрополі Фарфоровський був членом губернської вченої архівної комісії (до чи ї сфери діяльності входив Північний Кавказ і частину Закавказзя) Крім викладання вчений займався, як і раніше в Майкопі — краєзнавчими та фольклорно-етнографічними дослідженнями. На початку 1909 року йому довелося покинути Ставрополь у зв'язку з початком у гімназії так званого «Виноградівської» справи[3]. Фарфоровського 1910 року було переведено до Олександрівського учительського інституту в Тифлісі.

Наступного 1911 року Сергія Фарфоровського було переведено до Єлизаветполя (Гянджа, Азербайджан). У 1911 році проживав у Парижі. У 1912 році працював співробітником Берлінського історичного музею. У вересні 1912 року Фарфоровський пішов з педагогічної служби на Кавказі і переїхав до Польщі: в 1913—1915 рр. він викладав у 7-й чоловічій гімназії у Варшаві.

Лютнева революція застала Фарфоровского в Петрограді (він відгукнувся на неї брошурами «Великі Установчі збори і демократична республіка» та «Народна держава і демократична республіка»). У Ленінград Сергій Фарфоровський проживав за адресою: Псковська вулиця, буд. № 34, кв. 35). У 1918 році він опублікував в петербурзькому пролеткультівському Літературному альманасі свій вірш, а в 1920 намагався вступити до петербурзької Спілки поетів.

Пізніше Фарфоровський викладав в ленінградських закладах вищої освіти, випустив ряд книг і навчальних курсів, в тому числі «Історія праці» (1920, співавтор З. І. Кочергін), «Соціологія» (1920), «Первинна організація праці і суспільства» (1923), «Історія людської культури» (1924), «Праця, інструмент і машина» (1926). Кількома виданнями в 1917—1919 рр. вийшла «Історія первісної культури». У 1930-х рр. читав лекції з історії стародавнього світу в Новгородському державному вчительському інституті[4].

4 жовтня 1937 р заарештований. 12 січня 1938 року Комісією НКВС і прокуратурою СРСР засуджений за ст. 58-6-8-11 Кримінального кодексу Російської РФСР до вищої міри покарання, розстріляний 18 січня того ж року в Ленінграді.[5]. Реабілітований 30 липня 1956 року[6].

Наукова діяльність ред.

Наприкінці 1900-х — 1910-х рр. Фарфоровський опублікував багато статей і нарисів у професійно-академічних виданнях і загальнодоступній періодиці — від Збірника матеріалів для опису місцевостей і племен Кавказу, Записок Кавказького відділу Російського географічного товариства, Праць Ставропольської ученої архівної комісії тощо до «Майкопської газети», «Кавказьких курортів», часописів «Навколо світу», «Природа і люди», Журналу Міністерства народної освіти, «Русская старина» та «Російський архів». Окремі його роботи виходили також у вигляді брошур і відбитків.

Серед робіт Сергія Фарфоровського — статті, що стосувалися побуту та історії кавказьких народів, публікації легенд і оповідань, історичні нариси (зокрема, про епоху війни 1812 року), навчальні посібники та методологічні праці, присвячені викладанню історії. У 1915 році він також видав у Варшаві а власні кошти збірку поезій Граціозетті.

Особисте життя ред.

У Майкопі Сергій Фарфоровський в 1906 році одружився на викладачці жіночої гімназії В. І. Афанасьєвій. У родині народилися донька та троє синів[4].

Бібліографія ред.

  1. Наглядное преподавание всеобщей истории / [С. Фарфоровский, преп. Ставроп. муж. гимназии]. — [Тифлис, 1908]. Авт. указан в конце текста. — Библиогр. В подстроч. примеч. — Прил. к «Циркуляру [№ 11/12 (471/472)] по Упр. Кавк. учеб. окр. за 1908 г. (Отд. 1 — № 13)». — Без тит. л. и обл. — Экз. РНБ (6/355(период.)): припл. к журн. … 1908, № 11/12
  2. Ногайцы Ставропольской губернии: Ист.-этногр. очерк / С. В. Фарфоровский. — Тифлис: тип. П. П. Козловского, 1909. — [2], 34 с. Отт. из кн. 26, вып. 7 «Зап. Кавк. отд. Имп. Рус. геогр. о-ва».
  3. Сборник материалов по русской истории: Пособие для ст. кл. сред. учеб. заведений и длясамообразования / Сост. С. В. Фарфоровский и С. С. Ларионов. Русь допетровская. — Тифлис: Кавк. учеб. окр., 1909. — [2], VIII, 464 с. 2-е изд. вышло под загл.: Источники русской истории. Русь допетровская. Сост. С. В. Фарфоровский.
  4. Русское географическое общество. Кавказский отдел. Записки Кавказского отдела Русского географического общества. — Тифлис, 1852—1916. Содержание записок Кавказского отдела Русского географического общества. [Кн.1-16]. — В изд. …1894 Кн.16, с.16—24, 3-й паг. — Перечень имеющихся в библиотеке томов, номеров, годов этого издания смотри в каталоге периодических изданий. Кн.26, Вып.7: Ногайцы Ставропольской губернии / С. В. Фарфоровский. — 1909.
  5. Кобзари на Кубани / С. Фарфоровский. — Харьков: тип. «Печ. дело», 1910. — [2], 7 с. ; 26 см. Из т. 19 «Сб. Харьк. ист.-филол. о-ва в память проф. Е. К. Редина».
  6. Народно-юридические обычаи туркмен Ставропольской губ. : Этногр. очерк 1909 г. / С. Фарфоровский. — Ставрополь-Кавк. : электропеч. Вайнблат, [1910]. — 23 с. — (Труды Ставропольской ученой архивной комиссии ; Вып. 2. 1910).
  7. Упование духовных скопцов / [С. Фарфоровский]. — [Санкт-Петербург]: Жизнь и знание, [1910]. — 13 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из вып. 3 «Материалов к истории и изучении [!] рус. сектантства и старообрядчества». — Без тит. л. иобл.
  8. Освобождение крестьян 19 февраля 1861 года / [Сост. г. С. В. Фарфоровским, доп. проф. И. А. Шляпкиным…]. — Санкт-Петербург: О-во благотворения в память 19 февр. 1861 г., 1911. — 32 с. Сост. указан в конце текста.
  9. Трухмены (туркмены) Ставропольской губернии / С. В. Фарфоровский. — Казань: типо-лит. Имп. Ун-та, 1911. — 42 с. Отт. из т. 27 «Изв. О-ва археологии, истории и этнографии» за 1911 г.
  10. Из фольклора терских казаков: (Остатки былевого эпоса) / [С. Фарфоровский]. — Харьков: тип. «Печ. дело», [1912]. — 6 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из «Вестн. Харьк. историко-филол. о-ва». Вып. 2. — Без тит.л. и обл.
  11. Чеченские этюды: (Из дневника этнографа) / С. Фарфоровский. — Ставрополь: тип. Губ. правл., 1912. — 18 с. ; 27 см. — (Труды Ставропольской ученой архивной комиссии).
  12. Из фольклора туркмен Северного Кавказа / [С. В. Фарфоровский]. — Ростов-на-Дону: тип. Ф. А. Закройцева, 1914. — 5 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из т. 2 « Зап. Рост. н/Д О-ва истории, древностей и природы» . — Без тит. л. и обл.
  13. Новые программы по истории: (Курс 1—4 кл.): Концентрич. метод преподавания: Прил.: I. Критико-библиогр. обзор учебников по рус. истории. II. О технике построения урока. Чтение на уроках истории Выработка курса… / С. Фарфоровский. — Петроград: тип. М. И. Акинфиева, 1914. — 45 с. Библиогр.: «Список методик, где можно найти некоторые указания о концентрическом методе» (с. 6).
  14. О лабораторном преподавании истории в старших классах среднеучебных заведений / [Фарфоровский]. — Казань: Центр. тип., 1915. — 22 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из журн. « Вестн. образования и воспитания» за 1915, № 4. — Без тит. л. и обл.
  15. О преподавании истории в старших классах среднеучебных заведений: (Лаб. метод и его применение) / [Соч.] С. В. Фарфоровского. — [Казань, 1915]. — 16 с. Отт. из журн. «Вестн. образования и воспитания». 1915, № 4. — Без тит. л. и обл.
  16. Грациозетты / С. Фар-ский. — Варшава: изд. авт., 1915. — 32 с. ; На цв. бумаге.
  17. Великое Учредительное собрание и демократическая республика / С. В. Фарфоровский. — Петроград: Прогресс нашей жизни, 1917. — 8 с. — (Библиотека свободного русского гражданина ; № 2).
  18. Народное государство и демократическая республика / С. В. Фарфоровский. — Петроград: Прогресс нашей жизни, 1917. — 7 с. — (Библиотека свободного русского гражданина ; № 1).
  19. Изменение этнических признаков у осетин / [С. Фарфоровский]. — Тифлис: тип. К. П. Козловского, 1909. — 4 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из № 1-го т. 20-го «Известий» Кав. отд. Имп. Рус. геогр. о-ва. — Без тит. л. и обл.
  20. Народное образование ногайцев Северного Кавказа в связи с их современным бытом / [С. Фарфоровский]. — 1909. — 34 с. Авт. указан в конце текста. — Отт. из: Журн. М-ва нар. прос. 1909 г. ч. 24, дек. Отд. 3. С. 179—212.
  21. Памяти профессора Егора Кузьмича Редина ([ум.] 27 апреля 1908 г.). — Харьков: тип. «Печ. дело», 1913. — [4], 27, 461 с., 6 л. — (Сборник Харьковского историко-филологического общества; Т. 19). Список тр. Е. К. Редина (с. 168—174). — Библиогр. в примеч.
  22. Источники русской истории: Русь до-петровская: Пособие для ст. кл. сред. учеб. заведений и для самообразования / Сост. С. В. Фарфоровский, преп. Варш. 7 муж. гимназии. Т. 1—2. — Санкт-Петербург; Москва: т-во М. О. Вольф, 1913 (Санкт-Петербург).
  23. Фольклор калмыков в связи с их современной культурой и бытом: [Из дневника этнографа] / С. Фарфоровский. — Санкт-Петербург: тип. М. И. Акинфиева, 1913. — 8 с. Отт. из 2 вып. Тр. Ставоропол. о-ва изуч. Сев. Кавказа 1912 г. — Без тит. л.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Бабурина Н. Ф. Использование лабораторного метода в школьном историческом образовании. // Ярославский педагогический вестник. 2007. № 4. С. 18—22
  3. ↑ Коршунов М. С. Несколько эпизодов из жизни С. В. Фарфоровского // Опальные: Русские писатели открывают Кавказ. Т. 3. Ставрополь, 2011. С. 280—282
  4. ↑ а б Фарфоровский С. Ледниковый человек (В дали времен. Том IV). Сост. и подг. текста М. Фоменко. — Б. м.: Salamandra P.V.V., 2019. — 174 c., илл.
  5. ↑ Список граждан, расстрелянных в Ленинграде, вне Ленинграда и впоследствии реабилитированных (Том 8 «ЛМ»). Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 5 травня 2021.
  6. ↑ Фарфоровский Сергей Васильевич. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фарфоровський_Сергій_Васильович&oldid=39290003