Відкрити головне меню

Факультет електроніки та комп’ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка

Факультет електроніки та комп'ютерних технологій створений у 2003 році як факультет електроніки після поділу фізичного факультету на фізичний та електроніки.

Факультет електроніки
та комп’ютерних технологій
Львівського національного університету
імені Івана Франка
ФЕ ЛНУ ім. І. Франка
LNU EF logo.jpg
?координати: 2032280 ·R (Львів)
Тип факультет
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування ЛьвівЛьвів
Засновано 2003
Акредитація IV  рівня
Декан Фургала Юрій Михайлович[1]
Докторів 8
Професорів 9
Приналежність Львівський національний університет імені Івана Франка
Адреса вул. Драгоманова 50, вул.Тарнавського 107
Львів, 79000, Україна
Сайт electronics.lnu.edu.ua

Загальна інформаціяРедагувати

На момент утворення факультет об'єднав кафедри електроніки, нелінійної оптики, радіоелектронного матеріалознавства, радіофізики, фізики напівпровідників, фізичної та біомедичної електроніки. Факультет готує фахівців зі спеціальностей: радіофізика і електроніка, прикладна фізика, фізична та біомедична електроніка, інформаційні технології проектування. В подальшому назви кафедр було змінено. Спеціалізації: радіоекологія, оптоелектронна інформатика, напівпровідникова електроніка, біомедична електроніка, радіоелектронне матеріалознавство, радіофізичні методи і системи, оптоелектронні та радіоекологічні методи та системи, медична сенсорика, комп'ютерні технології в фізиці.

На факультеті діють такі основні навчальні та науково-дослідні лабораторії: твердотільної електроніки, квантової електроніки, оптоелектроніки, ядерного практикуму та дозиметрії, радіоелектроніки, мікропроцесорної техніки, комп'ютерних інформаційних технологій, біомедичної електроніки, обчислювальна, гамма спектроскопії, сенсорики, оптоелектронних матеріалів, радіоелектронних приладів.

у 2015 році вчена рада факультету ініціювала перейменування факультету на «Факультет електроніки та комп'ютерних технологій». Назву змінено у 2016 р.

Декан — кандидат фізико-математичних наук, доцент Фургала Юрій Михайлович (з 2019 р.).

КафедриРедагувати

Кафедра сенсорної та напівпровідникової електронікиРедагувати

Кафедра заснована 26 березня 2002 року як "Кафедра електроніки". З 2003 року входить до складу новоствореного факультету електроніки.

Упродовж останніх років на факультеті сформувалась наукова школа в галузі твердотільної електроніки, зокрема, у напівпровідниковій електроніці, оптоелектроніці, радіаційній фізиці напівпровідників і діелектриків. Значний науковий доробок у цих напрямках одержаний, зокрема, в науково-дослідних лабораторіях НДЛ-10 та НДЛ-20.

Основні наукові дослідження проводяться в таких напрямках: дослідження закономірностей утворення фото- і термостимульованих центрів захоплення в монокристалах і тонких шарах лужногалоїдних сполук, які використовуються в системах радіаційного та біологічного моніторингу; розробка радіаційно стійких діелектричних матеріалів для нового покоління лазерних вікон, сенсорів, датчиків іонізуючих випромінювань; дослідження радіаційних дефектів в напівпровідникових матеріалах; розробка та впровадження сцинтиляційних елементів на основі монокристалів оксидів, отриманих з розплаву та оптимізація їх світлотехнічних параметрів; вивчення люмінесценції нанокристалів та преципітатів на основі рідкісноземельних катіонів, диспергованих в матриці лужногалоїдних та оксидних кристалів; розробка електронних еталонних вимірювачів фізичних величин, а саме температурних сенсорів на основі низьколегованих кремнієвих p-n переходів та детекторів ядерного квадрупольного резонансу.

При виконанні науково-дослідних робіт використовується сучасне обладнання та новітні технології. Обробка результатів досліджень проводиться з широким використанням персональних ЕОМ. У даному напрямку працюють: 2 доктори фізико-математичних наук, професори, 6 кандидатів фізико-математичних наук. Вони складають ядро викладацького складу кафедри електроніки, яка забезпечує підготовку фахівців за напрямком «Мікро- і наноелектроніка».

Кафедра оптоелектроніки та інформаційних технологійРедагувати

(До 30 листопада 2011 року «Кафедри нелінійної оптики»)

Протягом усіх років існування на кафедрі було підготовлено понад 400 фахівців з оптоелектроніки та оптоелектронної інформатики, а також (починаючи з 1992 р.) з радіоекології. Випускники кафедри працюють в багатьох академічних і галузевих науково-дослідних установах, виробничих об'єднаннях, у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, на атомних електростанціях, в експертних і екологічних підрозділах, у приватних фірмах тощо. Кафедра забезпечувала підготовку студентів зі спеціальностей «Оптичні і оптико-електронні прилади і системи» (1979—1996), «Оптоелектроніка» (1996—2002), «Прикладна фізика» (з 2003 р.) за спеціалізаціями «Оптико-електронні інформаційні системи» (1979—1998), «Оптоелектронна інформатика» (1999—2004), «Радіаційна фізика і екологія» (1992—2004), а з починаючи з 2004 р. — за спеціалізацією «Оптоелектронні та радіоекологічні прилади і системи». Зараз кафедра включилася в підготовку спеціалістів за напрямом «Комп'ютерні науки», де в рамках спеціальності «Інформаційні технології проектування» планує вести спеціалізації «Оптичні інформаційні системи» та «Інформаційні системи моніторингу».

Сьогодні кафедра оптоелектроніки та інформаційних технологій налічує 7 викладачів (2 професори, 4 доценти, 1 асистент), 3 працівники науково-дослідної частини та 7 працівників допоміжного персоналу. На даний час кафедра забезпечує підготовку бакалаврів і спеціалістів за спеціалізацією «Оптоелектронні і радіоекологічні методи і системи», а також поряд з іншими кафедрами готує магістрів. Випускники отримують ґрунтовну підготовку в галузі квантової електроніки і оптичних інформаційних систем, зокрема з кристалофізики, нелінійної оптики, методів керування оптичним випромінюванням, оптоелектроніки, оптичної обробки інформації, голографії, волоконної та інтегральної оптики, томографії і візуалізації зображень, а також знайомляться з основами впливу радіації на живі організми, організацією радіоекологічного контролю, вивчають матеріали для детекторів іонізуючого випромінювання, засвоюють методи дозиметрії іонізуючого випромінювання. Після третього курсу вони проходять практику в Шацькому національному природному парку, де займаються екологічними дослідженнями. Сьогодні існує значна потреба в спеціалістах такого профілю — наші випускники працюють на вітчизняних атомних електростанціях.

Сьогодні на кафедрі виконуються держбюджетна наукова тема, у рамках якої розв'язуються наукові проблеми фізики фероїків і неспівмірних структур. Постійно працюють наукові семінари кафедри. На кафедрі постійно готують аспірантів за науковими спеціальностями «Фізика напівпровідників і діелектриків» і «Фізика твердого тіла». Студенти виконують курсові та дипломні роботи за науковою тематикою кафедри. Регулярно виходять з друку наукові публікації за співавторством студентів. На кафедрі організовано акредитовану лабораторію гамма-спектрометрії, яка може проводити радіоекологічну експертизу та давати висновки стосовно радіаційного забруднення об'єктів навколишнього середовища.

Кафедра радіоелектронних і комп'ютерних системРедагувати

Кафедра заснована під назвою "Кафедра радіоелектронного матеріалознавства" 25 квітня 1977 року на базі фізичного та хімічного факультетів і Львівського науково-дослідного інституту матеріалів для цілеспрямованої підготовки спеціалістів із матеріалознавства електронної техніки. Кафедра такого профілю — єдина в Україні. Її призначення — готувати висококваліфікованих спеціалістів для наукової та виробничої діяльності на підприємствах та в наукових закладах електронної та приладобудівної промисловостей. Радіоелектронне матеріалознавство органічно поєднує в собі фізику, хімію та технологію матеріалів. Подальший розвиток електроніки, стержнем якої стає функціональна електроніка, зокрема акусто-, опто-, магніто-, кріо- і квантова електроніки та мікроелектроніка з надвисоким ступенем інтеграції елементів, вимагає принципово нового підходу до підготовки спеціалістів. На кафедрі вдало поєднане навчання в університеті з виконанням більшої частини лабораторних робіт із курсів спеціалізації, курсових та дипломних робіт, завдань виробничої практики на базі сучасного наукового та технологічного обладнання НВО «Карат». Така організація навчального процесу дозволяє оперативно засвоїти досягнення сучасної науки, і, крім того, різко скоротити період адаптації молодого спеціаліста до умов майбутньої роботи. При Науково-дослідному інституті матеріалів (НВО «Карат») створено філію кафедри. Дипломні роботи логічно завершують неперервну науково-дослідну роботу студентів протягом навчання в університеті. Значна частина з них виконується на замовлення наукових підрозділів НВО «Карат». Результати найкращих дипломних робіт публікуються в наукових виданнях та доповідаються на наукових конференціях та семінарах. Випускники кафедри, які проявили нахил до наукової роботи, рекомендуються до навчання в аспірантурі, а також для роботи в наукових підрозділах науково-виробничого об'єднання «Карат». Кафедра веде підготовку спеціалістів спеціалізації «Радіоелектронне матеріалознавство» та вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру.

Кафедра радіофізики та комп'ютерних технологійРедагувати

Загальна інформаціяРедагувати

Про кафедру. Завідувач кафедри — професор Іван Михайлович Болеста. На кафедрі радіофізики працюють 2 доктори та 12 кандидатів наук. Кафедра готує бакалаврів зі спеціальностей (чотири роки навчання): комп'ютерні науки, мікро- та наноелектроніка, прикладна фізика (з 2011 р. набір на прикладну фізику припинено). Після отримання диплома бакалавра комп'ютерних наук можна продовжити навчання на кафедрі і після року навчання отримати кваліфікацію «Аналітик комп'ютерних наук» або «Магістр комп'ютерних наук» з спеціальності «Інтелектуальні системи проектування». Аналогічно бакалаври «Мікро- та наноелектроніки» можуть отримати кваліфікацію спеціаліста чи магістра зі спеціальності «Фізична і біомедична електроніка», а бакалаври прикладної фізики — «Радіофізик» або «Магістр прикладної фізики» з спеціальності «Радіофізика і електроніка». Щорічно кафедра випускає 10-20 фахівців. Студенти, які спеціалізуються на кафедрі, отримують глибоку університетську підготовку з основних принципів функціонування сучасних радіоелектронних систем, мікропроцесорної техніки, використання засобів обчислювальної техніки для моделювання процесів в фізиці й радіоелектроніці. Важливим є те, що студентів навчають не тільки програмувати та працювати з потужними програмними продуктами, але і створювати сучасні комплекси для проведення фізичних експериментів з використанням комп'ютерів для керування експериментом і опрацювання результатів експерименту. Навчання здійснюється з використанням засобів обчислювальної техніки у лабораторіях основ радіоелектроніки та радіотехніки, мікропроцесорної техніки, автоматичного управління, автоматизації фізичного експерименту, персональних комп'ютерів. Основний напрямок наукової роботи кафедри — математичне моделювання процесів у фізиці та радіоелектроніці, фізичні властивості локальних центрів, нанометричних фаз та кристалів зі структурними фазовими переходами, автоматизація фізичного експерименту, розробка теорії та програмного забезпечення систем автоматизованого проектування радіоелектронних пристроїв. При кафедрі є аспірантура.

Історія кафедриРедагувати

Кафедра створена у 1964 році відомим вченим, ректором, професором Миколою Григоровичем Максимовичем із назвою «Кафедра теоретичних основ електрорадіотехніки» (ТОЕР). У 1999 році кафедра була перейменована на кафедру радіофізики. До січня 1965 року кафедра займала одну кімнату в корпусі на вул. Ломоносова, 8 (теперішня вулиця Кирила і Мефодія). З 1965 по 1986 рік кафедра розміщувалась в корпусі на вул. 17 Вересня, 14 (теперішня вулиця Січових Стрільців). У 1986 році кафедра перебазувалась на вул. Драгоманова, 19 і вул. Драгоманова, 12. З лютого 2003 року кафедра розташована на вул. Ген. Тарнавського, 107. Першим завідувачем кафедри був професор Микола Григорович Максимович (29 квітня 1914 — 10 червня 1981). З 1981 р. по 1991 рік кафедру очолював професор Л. А. Синицький. 30 листопада 2011 року вченою радою факультету прийнято рішення про перейменування кафедри — нова назва «Кафедра радіофізики та комп'ютерних технологій».

Персонал кафедриРедагувати

Завідувач — проф. Болеста Іван Михайлович

Професорсько-викладацький склад:

  • доц. Благітко Богдан Ярославович
  • доц. Вельгош Сергій Романович
  • доц. Злобін Григорій Григорович
  • доц. Карбовник Іван Дмитрович
  • доц. Ковальчук Микола Григорович
  • доц. Любунь Зеновій Михайлович
  • доц. Мочульський Юрій Степанович
  • доц. Рабик Василь Григорович
  • доц. Хвищун Іван Олександрович
  • ас. Шмигельський Ярослав Антонович

Навчально-допоміжний склад:

  • інженер Боднар Микола Михайлович
  • старший лаборант Романяк Леся Іванівна
  • лаборант Шевчук Валерій Дмитрович

Науково-дослідний персонал:

  • старший науковий співробітник, завідувач лабораторії Шмигельський Ярослав Антонович
  • науковий співробітник Бригілевич Володимир Іванович
  • науковий співробітник, кандидат технічних наук Григоренко Вадим Валентинович
  • науковий співробітник, кандидат технічних наук Гущак Роман Ярославович
  • науковий співробітник, кандидат технічних наук Романів Ігор Стефанович
  • науковий співробітник Яворська Тетяна Олександрівна

Навчально-методична робота кафедриРедагувати

З моменту заснування кафедра забезпечувала викладання загальних курсів: «Теорія коливань», «Теоретичні основи радіотехніки», «Теорія інформації», «Основи електротехніки», «Загальна електроніка». В 1967 році на кафедрі відкривається спеціалізація «Теорія коливань та автоматичного регулювання». Перший випуск спеціалістів з радіофізики і електроніки відбувся у 1968 році. Випускники кафедри отримують глибокі знання з теорії систем керування та математичного моделювання систем і процесів за допомогою ЕОМ. Для них читаються такі спецкурси, як «Теорія автоматичного регулювання», «Теорія графів», «Теорія стійкості систем автоматичного керування», «Статистична радіофізика». З моменту заснування на кафедрі працюють навчальні лабораторії теоретичних основ радіотехніки та теорії автоматичного регулювання. В навчальному процесі кафедри почали використовуватись технічні засоби навчання — використовують проектори на лекціях, електронні екзаменаційні машини (Альфа-1, Альфа-2) на іспитах і заліках. З кінця 60-х років у навчальний процес впроваджується обчислювальна техніка. У 1968 р. створюється навчальна обчислювальна лабораторія, обладнана аналоговою обчислювальною машиною МНБ і цифровою обчислювальною машиною «Промінь», на яких проводилися також наукові обчислення. Студенти вивчають програмування у машинних командах для ЕОМ «Урал». У 70-х роках парк машин кафедри суттєво розширюється: навчання проводять на спеціалізованій ЕОМ «Світанок», ЕОМ середнього класу «Наири» та першій у світі ЕОМ із символьним програмуванням «Мир» українського виробництва. Обчислення за студентськими програмами проводяться також на великих ЕОМ «Минск-22», «М-222», ЕС-1022, ЕС-1045. У 1972 р. створено навчальну лабораторію загальної електроніки. У 1974 р. вперше почали читати курс «Обчислювальні машини і програмування» для студентів-радіофізиків та оптиків, з 1976 р. цей курс почав читатися для студентів спеціальності «Фізика». Для виконання курсових та дипломних робіт, завдань практики студенти кафедри використовували ЕОМ М-222, ЕС-1022, ЕС-1045 з обчислювального центру університету та «Наири-2», встановлену на кафедрі. З появою на кафедрі вітчизняних мікро-ЕОМ «Електроніка Д3-28» частина занять була переведена на ці ЕОМ. З 1981 р. по 1991 рік кафедру очолював професор Л. А. Синицький. У 1985 р. на базі обчислювальної лабораторії кафедри була створена міжкафедральна обчислювальна лабораторія, яка розташовувалась на першому поверсі корпусу по вул. Драгоманова, 12. У лабораторії були встановлені 12 мікро-ЕОМ Електроніка Д3-28 (мови програмування Бейсік, Фортран). Згодом встановлюються 12 ПК-Львів (з мовою програмування Бейсік), мікро-ЕОМ «Електроніка Д3-28», ПК-Львів, міні-ЕОМ СМ-1420 з 10-ма терміналами. Після появи в обчислювальній лабораторії у 1988 р. ПЕОМ «Искра-1030», Mazowia (аналог IBM PC/XT) у курсі «Програмування і математичне моделювання на ЕОМ» на потоці радіофізиків розпочинають читати мову програмування Паскаль. У 1991 р. мікро-ЕОМ «Електроніка Д3-28», СМ-1420 замінюють на сучасніші IBM PC/AT, започатковано курс «Методи розв'язання інженерних задач на ЕОМ». У 1998 р. 25 новопридбаних IBM PC з процесорами Pentium 166 встановлено у корпусі на вул. Саксаганського, 1. У 1984 р. створюється навчальна лабораторія мікропроцесорної техніки і розпочинає читатися відповідний курс. У 1988 р. створено навчальну лабораторію аналогової і цифрової обробки сигналів, у якій ведуться роботи по цифровій обробці сигналів та зображень. Студенти виконують курсові та дипломні роботи, досліджуючи цифрові фільтри, способи передачі та запису цифрових сигналів, відновлення та поліпшення цифрових зображень, методи розпізнавання образів. У спецлабораторіях кафедри студенти ІІІ-V курсів використовують програмно-апаратні комплекси, в яких окрім числових обчислень, ПЕОМ використовуються для вимірювань і керування устаткуванням. У 1991 році кафедру очолив Петро Григорович Стахів. Під його керівництвом на кафедрі почалися роботи по медико-біологічній електроніці та моделюванню процесів у біологічних об'єктах. На основі цих розробок у 1996 році на кафедрі відкривається друга спеціалізація — «Фізико-інформаційні методи дослідження медико-біологічних систем». Студенти цієї спеціалізації знайомляться з основами фізіології та анатомії, моделюванням процесів в живих організмах, сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою. У 1996—1998 роках обов'язки завідувача кафедри виконував доц. Ю. С. Мочульський. З червня 1998 року кафедру очолив професор І. М. Болеста, який до цього працював на кафедрі радіоелектронного матеріалознавства. Природно, що його досвід у навчально-методичній та науковій роботі впроваджувався у навчальний процес та наукову роботу кафедри зі збереженням та розвитком традиційного для кафедри напрямку. Проф. І. М. Болеста розробив та впровадив ряд загальних і спеціальних курсів, організував лабораторію функціональної електроніки. З 2000 року спеціалізація «Фізико-інформаційні методи дослідження медико-біологічних систем» замінена спеціалізацією «Менеджмент науково-технічної сфери», а з 2003 року — спеціалізацією «Комп'ютерні методи в електроніці». За час існування кафедра підготувала більше 500 спеціалістів. Серед випускників кафедри є відомі вчені (М. Личак — завідувач відділу Інституту космічних досліджень НАН України, Р. Бунь — заступник директора Державного науково-дослідного інституту інформаційної інфраструктури, В. Степашко — завідувач відділу Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН України та Міністерства освіти України, І. Яворський — завідувач відділу Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України), політики (І. Коліушко).

Наукова робота кафедриРедагувати

Під керівництвом М. Г. Максимовича на кафедрі розпочалися роботи з теорії електричних кіл та з теорії коливань, зокрема з топологічних методів аналізу лінійних електричних кіл. Паралельно до цього під керівництвом Л. А. Синицького ведуться роботи щодо якісної теорії нелінійних електричних кіл та розробки програм моделювання цих кіл на електронних обчислювальних машинах. Наприкінці 60-х років на кафедрі почали освоювати моделювання процесів у фізичних системах на аналогових та цифрових обчислювальних машинах. Під керівництвом Л. А. Синицького створено науково-дослідну лабораторію комп'ютерних методів дослідження радіоелектронних систем і з кінця 60-х років на кафедрі сформувався основний напрям науково-дослідних робіт — машинний аналіз електронних схем (розробка алгоритмів і програм для систем автоматизованого проектування радіоелектронної апаратури). Працівники кафедри з 1966 року починають проводити науково-дослідні роботи з машинного проектування радіоелектронних схем. Для цього інтенсивно освоюється нова обчислювальна техніка: великі ЕОМ «Минск-22», «Наири-2», «М-222» та малі й спеціалізовані ЕОМ «Промінь», «Наири-К» та «Світанок». З перших років заснування кафедри ТОЕР тут проводиться серія досліджень щодо створення алгоритмів та програм моделювання, аналізу та оптимізації аналогових радіоелектронних схем. Кафедра стає багаторічним ентузіастом та лідером комп'ютеризації наукових досліджень у галузі радіоелектроніки на терені колишнього Радянського Союзу. У 70-ті та 80-ті роки розробкою математичного та програмного забезпечення у цій сфері займалась більшість науковців та викладачів кафедри. В результаті цих робіт було створено ряд потужних програм для машин різних поколінь, які на той час могли успішно конкурувати з багатьма вітчизняними та зарубіжними аналогами. Під керівництвом П. Г. Стахіва розроблено та виготовлено декілька зразків мікропроцесорного тонометра на вітчизняних мікросхемах. Під керівництвом Б. Я. Благітка розробляється спряжений з комп'ютером пристрій вимірювання параметрів пульсу та діагностики серцево-судинної системи на основі цих параметрів. П. Г. Стахів та його учні ведуть роботи з діакоптичного підходу в аналізі електричних кіл. Запропоновано оригінальний метод синтезу дискретних математичних моделей динамічних багатовходових систем на основі оптимізаційного підходу. З 1966 року кафедра випускає міжвідомчий республіканський збірник «Теоретична електротехніка». Першим відповідальним редактором збірника у 1966—1981 рр. був проф. М. Г. Максимович. У 1981—1991 рр. відповідальним редактором був проф. Л. А. Синицький, а з 1992 р. — проф. П. Г. Стахів. Серед авторів збірника за роки його існування було багато видатних учених колишнього СРСР, України, Польщі, Угорщини. У збірнику «Теоретична електротехніка» публікуються статті з теорії електричних та електронних кіл і систем, теорії електромагнітного поля, застосування чисельних методів у задачах сучасної електротехніки та електроніки. З 1968 року, кафедра регулярно проводить республіканські конференції та семінари з методів розрахунку електричних кіл, в яких беруть участь відомі спеціалісти з України, Росії, Польщі.

Кафедра фізики напівпровідниківРедагувати

Кафедра фізики напівпровідників створена на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка у 1964 році. Відкриття кафедри було пов'язане з тим, що виникла необхідність підготовки спеціалістів в галузі напівпровідникового матеріалознавства, інтегральної мікро- та функціональної електроніки, матеріалів електронної техніки в західному регіоні України, де були сконцентровані наукомісткі підприємства і науково-дослідні установи радіоелектронного та приладобудівного профілю. Швидкий науково-технічний прогрес висунув завдання підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, які володіли б обсягом знань, необхідним для застосування нових фізичних принципів у приладах спеціального призначення, включаючи електронні та іонні процеси, розробку різноманітних сенсорів, радіоелектронного обладнання для потреб медицини, сучасних наукомістких товарів народного споживання.

В різний час кафедру очолювали доцент Пашковський М. В. (1964—1971 рр.), доцент Савицький В. Г. (1971—1975 рр.), доцент Захарко Я. М. (1975—1976 рр), проф. Пашковський М. В. (1976—1980 рр.), проф. Цаль М. О. (1980—1987 рр.), проф. Стахіра Й. М. — з 1987 р. В процесі розвитку кафедри основна увага завжди акцентована на високій якості навчального процесу, його нерозривному зв'язку з науковою тематикою кафедри та практичними потребами регіону. За останнє десятиріччя були оновлені навчальні лабораторії: лабораторія для проведення загального фізичного практикуму з курсу «Електромагнетизм» для студентів І-ІІ курсів; лабораторія фізики напівпровідникових приладів; лабораторія функціональної та наноелектроніки. На кафедрі працюють 3 професори, 6 доцентів, 8 працівників навчально-допоміжного персоналу та 15 працівників науково-дослідної частини. Серед викладачів кафедри є два лауреати державних премій: професор Пашковський М. В. (1986 р), професор Стахіра Й. М. (2001 р.). Працівники, аспіранти та докторанти кафедри захистили 12 докторських та понад 90 кандидатських дисертацій. Опублікували понад 2000 наукових праць, виголосили більше 1000 доповідей на наукових конференціях національного та міжнародного рівня.

Кафедра щорічно здійснює підготовку близько 20 спеціалістів з напрямів підготовки «Прикладна фізика» та «Комп'ютерні науки». Високий рівень фундаментальної та спеціальної підготовки в поєднанні з широкою університетською підготовкою дає змогу готувати висококваліфікованих фахівців. Наукове та технологічне обладнання лабораторій кафедри, комп'ютерна техніка та сучасні досягнення комп'ютерних інформаційних технологій, мережі Інтернет дають змогу готувати кваліфікованих фахівців. Випускники кафедри, одержавши ґрунтовну підготовку в галузі фізики напівпровідників і діелектриків, радіофізики і електроніки, напівпровідникової електроніки, інтегральної мікро- та функціональної електроніки, комп'ютерних інформаційних систем і технологій, комп'ютерних мереж успішно працюють у вищих навчальних закладах, в установах НАН України, галузевих науково-дослідних інститутах, науково-виробничих та виробничих об'єднаннях, приватних науково-інноваційних фірмах. Вони можуть займати посади в освітній, науковій та виробничих галузях: асистента або викладача вищого навчального закладу, вчителя середнього навчального закладу, наукового працівника, керівника (завідувача) науково-дослідної лабораторії (групи), інженера-дослідника, інженера на виробництві в галузях електронної техніки та приладобудування. Серед випускників кафедри є провідні вчені, керівники підприємств, навчальних закладів та наукових установ.

Кафедра фізичної і біомедичної електронікиРедагувати

На кафедрі фізичної і біомедичної електроніки працюють 8 викладачів (професори, доктори фізико-математичних наук Іванків Л. І., Стасюк З. В., Бордун О. М. доценти, кандидати фізико-математичних наук Антонюк В. Г., Бородчук А. В., Пенюх Б. Р., асистент Бігун Р. І., старший викладач Пастирський Я. А.), 6 працівників навчально-допоміжного персоналу, 8 штатних працівників НДЧ. Кафедру очолює доктор фізико-математичних наук, професор Стасюк З. В.

На кафедрі функціонують навчальні лабораторії фізичної електроніки, технологічних основ електроніки, фізики адсорбційних явищ, фізики поверхневих явищ, технології тонких плівок, вакуумної і плазмової електроніки, фізики фотобіологічних процесів, фізики розчинів, біомедичної електроніки, електронної мікроскопії та електронографії, механіки і молекулярної фізики та демонстраційний кабінет при основній лекційній аудиторії факультету. Викладачі кафедри здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю «Фізична і біомедична електроніка», читають ряд загальних та спеціальних курсів. Основними з них є курси «Механіка» (проф. Стасюк З. В.), «Загальна фізика» (проф. Стасюк З. В., проф. Бордун О. М.), «Молекулярна фізика» (доц. Бородчук А. В.), «Біофізика» (проф. Бордун О. М.), «Вакуумна і плазмова електроніка» (проф. Стасюк З. В.), «Фізичні процеси в біологічних об'єктах» (проф. Бордун О. М.), «Електроніка» (доц. Бородчук А. В.), «Фізика поверхні» (асис. Бігун Р. І.), та ін.

Основні напрямки наукових досліджень співробітників кафедри: Дослідження фізичних явищ на поверхні твердих тіл з метою створення поверхонь із заданими властивостями. Вивчення явищ переносу у зразках нанометрової товщини. Дослідження електронних збуджень і власних центрів люмінесценції в кисневовмісних сцинтиляційних сполуках. Вивчення оптичних властивостей біологічних об"єктів з метою створення пристроїв для медицини.

КФБМЕ співпрацює з Інститутом Фізики НАН України: відділ фізичної електроніки — академік НАНУ Наумовець А. Г., відділ адсорбційних явищ — член-кор. НАНУ Птушинський Ю. Г., Київський національний університет ім..Т.Шевченка, каф. мікроелектроніки та кріосистем, акад. Находкін М. Г., з дігностичною лабораторією. Обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні, зав. лаб., канд. мед. наук., Петрух А. В.

ПриміткиРедагувати