Наумовець Антон Григорович

український фізик

Антон Григорович Наумовець
Народився2 січня 1936(1936-01-02) (88 років)
с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьфізик
Alma materРадіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузьфізична електроніка, фізика поверхні
ЗакладІнститут фізики НАН України
Посадавіце-президент НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
ЧленствоНАНУ
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Академічних пальм
Орден Академічних пальм
Заслужений діяч науки і техніки УкраїниДержавна премія України в галузі науки і технікиДержавна премія СРСР
Особ. сторінкаagnaumovets.in.ua

Анто́н Григо́рович Наумовець (нар.2 січня 1936, с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка (нині — Пінський район, Берестейська область, Білорусь)) — український фізик, учений у галузі фізичної електроніки і фізики поверхні, професор, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, віце-президент Національної академії наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.

Основні наукові роботи присвячені атомній структурі і електронно-емісійним властивостям поверхонь, фазовим переходам на поверхнях твердих тіл, поверхневій дифузії, фізичним явищам у системах наночастинок.

Життєпис

ред.

Народився 2 січня 1936 року в учительській родині.

У 19521957 роках навчався у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка на радіофізичному факультеті, який закінчив з відзнакою.

У 19771978 та 19882002 роках — професор фізики.

Почесний доктор КНУ ім. Т. Шевченка (2009).

З 1957 року безперервно працює в Інституті фізики НАН України.

У 19591963 роках навчався в аспірантурі під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Моргуліса Н. Д. У 1964 р. захистів кандидатську дисертацію, у 1973 — докторську з фізичної електроніки. Професор з 1984 р.

У 19812013 роках очолював відділ фізичної електроніки Інституту фізики НАН України.

З 1990 р. — член-кореспондент, з 1997 р. — академік НАН України.

У 19831998 роках — заступник академіка-секретаря Відділення фізики й астрономії НАН України, у 19982004 роках — академік-секретар цього Відділення, від 2004 р. — віце-президент НАН України.

Нагороди та премії

ред.

Наукова діяльність

ред.

Закінчивши з відзнакою університет, відразу почав працювати в Інституті фізики НАН України. Тут пройшов шлях від інженера до завідувача відділу — нинішньої посади вченого. Паралельно А. Г. Наумовець займається науково-організаційною роботою в Президії НАН України.

У своїй книжці Ігор Шаров зазначає, що академік Бродін у 1997 р. так характеризував наукову діяльність вченого: «А. Г. Наумовець і його співробітники одними з перших у світі почали систематичні дослідження адсорбційних явищ на поверхнях з відомою атомною структурою — гранях монокристалів, що дозволило з'ясувати особливості взаємодії атомів і молекул на поверхнях, зокрема експериментально обґрунтувати наявність їх далекосяжної взаємодії через електронний газ підкладки. А. Г. Наумовець експериментально виявив явище дрейфу адсорбованих частинок у неоднорідному електричному полі і детально вивчив його закономірності. Цей ефект використовується зараз при так званому атомному монтажі поверхневих структур, коли за допомогою тонкого вістря окремі атоми розміщуються на поверхні за заданою програмою. Спеціалістами в цій галузі роботи А. Г. Наумовця цитуються як класичні. Він також запропонував і вперше виконав дослідження атомної структури адсорбованих плівок при низьких температурах, що дозволило виявити величезний клас довго-періодних двовимірних структур, формування яких зумовлене далекосяжною взаємодією. А. Г. Наумовець вперше спостерігав двовимірну конденсацію у плівках з відштовхувальною взаємодією, а також так звані орієнтаційні фазові переходи, при яких плівка різко змінює свою орієнтацію відносно підкладки. Його роботами встановлено, що поверхнева дифузія адсорбованих плівок має яскраво виражений фазний характер, і експериментально обґрунтовано новий, так званий солітонний, механізм поверхневої дифузії. Останнім часом А. Г. Наумовець запропонував плідну концепцію самоорганізації для опису розподілу адсорбованих частинок у зоні поверхневої дифузії. Він виявив також ефект електрон- но-стимульованої поверхневої дифузії, дослідив його фізичні механізми і опублікував перший у світовій літературі огляд з цього питання. У надзвичайно перспективній області скануючої тунельної мікроскопії Наумовець запропонував використовувати підкладки з низькою роботою виходу, що значно розширює можливості цього потужного методу у дослідженні великих органічних молекул і інших об'єктів з низькою тунельною прозорістю. В останні роки він і очолюваний ним відділ фізичної електроніки ведуть активні розробки електронних емітерів на основі острівцевих металіч¬них плівок з керованою структурою, а також алмазних і інших діелектричних плівок. Ці роботи мають на меті практичне застосування результатів, нагромаджених при дослідженні фізики поверхневих явищ».

Наумовець відзначає, що розвиток фізики у XX столітті спричинив кардинальні зміни у розвитку цивілізації. Досить назвати здобутки техніки, які були б неможливі без фізичних досліджень, серед них ядерна енергетика, радіо і телебачення, комп'ютер, а останнім часом — Інтернет, лазер, сучасні телекомунікації, авіація та освоєння космосу, чисельні методи медичної діагностики і лікування. Застосування фізичних методів забезпечило видатні успіхи у природничих науках.

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України № 295/95 від 11 квітня 1995 року «Про присвоєння почесного звання „Заслужений діяч науки і техніки України“ науковим працівникам»
  2. Указ Президента України № 1346/97 від 10 грудня 1997 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1997 року»
  3. Указ Президента України № 1358/2003 від 26 листопада 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників установ Національної академії наук України»
  4. Указ Президента України № 411/2007 від 16 травня 2007 року «Про відзначення державними нагородами з нагоди Дня науки»
  5. Указ Президента України № 27/2014 від 22 січня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  6. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  7. Указ Президента України від 21 січня 2020 року № 18/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»

Посилання

ред.

Джерела

ред.