Уїда
монархія
1580 – 1727 Дагомея Flag
Розташування Уїда
Столиця Саві
Мови фон
Державний устрій монархія
Історія
 - Засновано 1580
 - Ліквідовано 1727
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Уїда (держава)

Уїда — держава, що існувала на узбережжі Гвінейської затоки. Боролася за вплив на Невільницькому березі. Підкорена Дагомеєю 1727 року.

ІсторіяРедагувати

Вже у 1580 році почалися торгівельні та дипломатичні контакти з португальцями. З 1640 року почалося протистояння з державою Аллада, оскільки та була головним конкурентом Уїди в работоргівлі. Напочатку 1670-х років встановлюються торгівельні контакти з французами. Втім 1677 року Уїда зазнала поразки від аканської держави Акваму. Цю залежність було скинуто 1681 року. За цим в союзі з державами Ойо і Мала Ардра протягом 1680—1690-х років ведуться війни проти Дагомеї.

Розширення держави почалося у 1708 році з приходом до влади Хаффона. Він не лише збільшив контроль над узбережжям, а також просунувся на значні відстань вглиб Африки. Розуміючи зростаючи попит на рабів він вправно маневрував між Французькою компанією Індій та Британською африканською компанією. Також надав дозвіл торгувати в столиці Саві голландцям і португальцям.

1727 році внаслідок війни з Дагомеєю Хаффон зазнав поразки, вимушений був тікати. Його державу було приєднано до Дагмоеї. Саві перейменовано на Уїда. 1730 року Хаффон за допомогою французів спробував відвоювати Уїду, проте зазнав поразки. Втім лише 1734 року дагомейці придушили опір знаті Уїди.

ТериторіяРедагувати

Спочатку охоплювало узбережжя озера Ахеме. На 1700 рік охоплювала близько 16 км узбережжя Гвінейської затоки. На 1727 рік Уїда збільшилася до 64 км, тягнулось на 40 км углиб континенту. Столицею було місто Саві (у португальців називалася Аджуда, французів — Танвір). Основу становили племена аджа з народу фон. Сама назва держави Уїда походить від слова Xwéda мовою фон.

УстріяРедагувати

Уся влада належала правителю, який вважався безсмертним. Він зрідка виходив до своїх підданих, створюючи образ божества чи надлюдини. Значний вплив мали військовикі та торгівці. Оскільки центром усього була работоргівля, то перші захоплювали рабів, торгівці — продавали, сплачували відповідні мита та податки.

Окремий стан представляли жреці, яких було заборонено страчувати.

ПравителіРедагувати

  • Хахоло (1580—1620)
  • Кпассе (1620—1640)
  • невідомі
  • Айохан (1671—1703)
  • Айсан (1704—1708)
  • Хаффон (1708—1727)

ГосподарствоРедагувати

Першочерговою статтею доходу була работоргівля. Після ослаблення держави Велика Ардра в 1690 році, Уїда поступово до 1700 року стає одним з ключовим місць торгівлі рабами з європейцями.

Частково були розвиненні рибальство й полювання, в менші мірі — землеробство. Усі піддані повинні були сплачувати данину у натуральному вигляді.

ВіруванняРедагувати

Поклонялися деревам іроко, морю та деяким видам змій. Іроко були священними, оскільки за міфами першим правитель Уїди не вмер, а зник. На місці, де його востаннє бачили, за допомогою магії бога Локо зросло дерево іроко, яке зробило його святим.

ДжерелаРедагувати

  • Bruce Chatwin: Der Vizekönig von Ouidah. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1982, ISBN 3-498-00859-5
  • Robin Law: Ouidah. The social history of a West African slaving 'port', 1727—1892. Ohio Univ. Press, Athens 2004, ISBN 0-8214-1571-9
  • Robert Harms. «The 'Diligent': A Voyage through the Worlds of the Slave Trade». 2010.