Устрялов Микола Герасимович

Устрялов Микола Герасимович (рос. Николай Герасимович Устрялов, 4 [16] травня 1805, с. Богородицьке, Орловська губернія — 8 [20] червня 1870, Царське Село) — російський історик, археограф, педагог, професор російської історії Санкт-Петербурзького університету. Ад'юнкт (1837), ординарний академік (1844) Петербурзької академії наук. Декан історико-філологічного факультету Петербурзького університету (1839—1855). Автор гімназійних підручників історії.

Устрялов Микола Герасимович
PGRS 2 086 Ustryalov - crop.jpg
Народився 4 (16) травня 1805
Богородицьке[d], Q23895311?, Свердловський район[d], Росія
Помер 8 (20) червня 1870 (65 років)
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність історик, archaeograph, педагог, професор
Alma mater Орловська чоловіча гімназіяd і історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Науковий ступінь доктор філософії
Відомі учні Грановський Тимофій Миколайович, Чернишевський Микола Гаврилович, Добролюбов Микола Олександрович, Писарєв Дмитро Іванович,d, Тургенєв Іван Сергійович і Ставровський Олексій Івановичd[1]
Знання мов російська
Заклад Головний педагогічний інститутd, Академія Генерального штабу, Морський кадетський корпус і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Членство Петербурзька академія наук
Нагороди
Демидовська премія

БіографіяРедагувати

Навчався в Орловській чоловічій гімназії (1816—1820), після закінчення якої в 1821 році вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету, але незабаром перевівся на історико-філологічний факультет, який і закінчив у травні 1824 року дійсним студентом;

9 червня 1824 року вступив на службу до канцелярії міністра фінансів.

У 1828 році брав участь у конкурсі на місце вчителя історії в Третій Санкт-Петербурзькій гімназії; здібного юнака помітив товариш міністра народної освіти Д. М. Блудов і запропонував йому розбирати папери, що зберігалися в кабінеті Олександра I. Робота в кабінеті дозволила йому ознайомитися з документами, які потім будуть використовуватися ним при написанні «Російської історії».

З цього часу почалася плідна науково-публіцистична діяльність вченого.

БібліографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ставровський Олексій Іванович

ЛітератураРедагувати

  • Соловьёв С. М. История царствования Петра Великого Н. Устрялова. 3 тома. // Атеней, 1858, № 27, № 28.
  • Григорьев В. В. Императорский Санкт-Петербургский университет в течение первых пятидесяти лет его существования. Историческая записка, СПб., 1870 год;
  • Иконников В. С. Н. С. Арцыбышев и Н. Г. Устрялов. // Русский архив, 1886, т. III, № 12;
  • Очерки истории исторической науки в СССР, т. 1, М., 1955;
  • Эйдельман Н. Я. Розыскное дело // Наука и жизнь. — 1971. — № 9—10.
  • «Любознательный и честный труженик» Николай Герасимович Устрялов (1805—1870 гг.) / Веркеенко Г. П., Казакова О. Ю. Рос. Федерация, Федер. агентство по образованию [и др.]. — Орёл: Картуш, 2005. — 198 с., [1] л. портр. : ил., факс. ; 21. — В надзаг. также: Упр. общ. и проф. образования администрации Орл. обл., Упр. образования г. Орла, ГОУ ВПО «Орл. гос. ун-т», Каф. отеч. истории Библиогр. в подстроч. прим. — 500 экз. — ISBN 5-9708-0028-9;
  • Шапошников К. А. Некрополь семьи Устряловых (Орёл — Санкт-Петербург — Калуга): по архивным документам и опубликованным источникам // Николай Васильевич Устрялов: Калужский сборник. — Вып. 5. — Калуга, 2011. — С. 170—185: ил.;
  • Аляева Г. А. «Прагматический» историк // Московский журнал. — 2014. — № 1. — С. 2—9. — ISSN 0868-7110..
  • Шапошников К. А. Из родословной Устряловых: по материалам Российского государственного исторического архива и Отдела рукописей Пушкинского дома // Николай Васильевич Устрялов: Калужский сборник. — Вып. 6. — Калуга, 2014. — С. 151—163.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати