Усово (Московська область)

населений пункт у Росії

У́сово (рос. Усово) — село в Одинцовському міському окрузі Московської області Росії. У селі розташовані залізнична станція Усово, садиба Ново-Огарьово. До 2019 р. входило до складу сільського поселення Барвихинське.

Усово
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Код ЗКАТУ: 46241804005
Код ЗКТМО: 46641404146
Основні дані
Поштовий індекс 143084
Географічні координати: 55°43′59″ пн. ш. 37°12′30″ сх. д. / 55.73312222224977575° пн. ш. 37.20833333336077686° сх. д. / 55.73312222224977575; 37.20833333336077686Координати: 55°43′59″ пн. ш. 37°12′30″ сх. д. / 55.73312222224977575° пн. ш. 37.20833333336077686° сх. д. / 55.73312222224977575; 37.20833333336077686
Мапа
Усово (Росія)
Усово
Усово

Мапа


CMNS: Усово у Вікісховищі

За даними на 2006 рік в селі проживало 226 осіб[1]. Згідно з переписом населення 1989 року, в селі Усово налічувалося 97 господарств і проживало 237 жителів[2][3].

Історія

ред.

За непідтвердженими даними Усово веде свою історію з середини XV століття, коли Василь Темний пожалував ці землі польському шляхтичу Лаврентію Усу[4][5], проте перша згадка належить тільки до 1627 року. У цей час село значилося за князем Федором Олексійовичем Сицьким; вже існувала дерев'яна Спаська церква і двір вотчинника[3].

Наступними власниками села стали представники роду Морозових, а після його вгасання, село в 1672 р. було подаровано думному боярину Афанасію Івановичу Матюшкіну, нащадки якого володіли селом до початку XIX століття. За Матюшкіних у селі формується класична садиба і будується в 1765 р., кам'яна церква Спаса Нерукотворного образу[3][6].

У XIX ст. власники села досить часто змінювалися: 1804 р. — Микола Іванович Салтиков, 1814 р. — Дмитро Павлович Рунич, 1843 р. — Василь Васильович Невєдомський, 1846 р. — Єлизавета та Ольга Олександрівна Вельямінови[3].

У 1867 р. Усово було викуплено в останнього приватного власника Департаментом уділів за 38 тисяч рублів, і до 1917 р. село залишалося у володінні імператорської сім'ї, фактично злившись у єдиний комплекс з Ільїнським. Власницею села стала імператриця Марія Олександрівна. У цей період під керівництвом архітектора Московської удільної контори І. А. Рєзанцева садиба була переобладнана. Також була відремонтована церква. У 1873 р. було побудовано кам'яну будівлю сільського училища[4][6].

У 1882 р. за заповітом Марії Олександрівни Усово перейшло великому князю Сергію Олександровичу. У 1889 р. був збудований новий садибний будинок за проектом архітектора С. К. Родіонова; за зразок були прийняті європейські шале[6].

Транспорт

ред.

Через Рубльово-Успенське шосе має автобусне сполучення з Москвою (станція метро «Молодіжна»). У селі знаходиться прикінцева станція Усовської гілки Білоруського напрямку МЗ. Дерев'яна будівля вокзалу зруйнована в 2006 році з метою будівництва під'їзду до Рубльово-Успенського шосе.

Примітки

ред.
  1. Алфавитный перечень населённых пунктов муниципальных районов Московской области. Развитие местного самоуправления на территории Московской области. Архів оригіналу (RTF+ZIP) за 11 січня 2012. Процитовано 1 лютого 2013.
  2. Электронная Одинцовская энциклопедия. Усово. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2012.
  3. а б в г Одинцово-Инфо: информационный интернет-портал района. Усово, село, Одинцовский район
  4. а б Усово, Одинцовский городской округ. odintsovo.info. Процитовано 27 квітня 2019.
  5. УСОВО - Древо (рос.). drevo-info.ru. Процитовано 27 квітня 2019.
  6. а б в Усово история. Рублевка 24. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 27 квітня 2019.

Література

ред.
  • Слюнькова И. Н. Царская, великокняжеская резиденция Ильинское и Усово. — М., БуксМарт, 2016. С. 384. isbn 978-5-906190-60-4

Посилання

ред.