Уособлення
Персоніфікація або уособлення — вид метафори — вираз, що дає уявлення про який-небудь об'єкт, поняття або явище шляхом надання невластивих їм ознак, перейнятих з живої природи, перш за все — людських рис і якостей.
Різновиди ред.
- Перенесення людських ознак і властивостей на феномени живої чи неживої природи. Наприклад, «верба сміється», «веселі хати», «зима — чародійка».
- Перенесення ознак і властивостей одних феноменів природи на інші феномени (панкосмізм). Наприклад, «море виє звірюкою», «люди гнуться, як лози».
- Перенесення ознак між частиною та цілим, до якого ця частина належить (окремий випадок метонімії). Наприклад, «серце плаче».
- Перенесення ознак і властивостей живого на абстрактні реалії психічного та етичного планів. Наприклад, Софія — мудрість, персонажі казок — Правда і Кривда[1][2][3].
Розрізняється метафорична персоніфікація, коли природа дзеркально відображає почуття й дії героя; персоніфікована метафора чи порівняння-прикладка — передає лише емоційний стан; антропоморфна метафора — коли людина зіставляється з феноменами природного світу, вбирає його якості; та психологічний епітет — опис психічних явищ з наданням їм деталей чуттєвого світу[1].
Підстави виникнення ред.
Перенесення властивостей людської психіки на тварин, рослини і явища навколишньої дійсності, олюднення зовнішньої природи — початковий і найпростіший спосіб сприйняття і загальнодоступного тлумачення явищ і зв'язків зовнішнього світу. Олюднення довкілля — поширена риса релігійного світогляду[4]. Фетиші, тотеми, духи — приклади природних об'єктів, яким надаються людські риси з метою зрозуміти їх та виробити доцільне поводження. З розвитком абстрактного мислення олюднення зазнають і абстрактні поняття. Так, зокрема, виникають у свідомості деякі божества. Художнє уособлення відрізняється від релігійного усвідомленням того, що воно є образом дійсності, а не самою дійсністю[5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Персоніфікація // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 62-68.
- ↑ Картина світу / Філософський енциклопедичний словник. Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Абрис. 2002. с. 594, 697.
- ↑ Персоніфікація // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1343-1344. — 1000 екз.
- ↑ Антропопатизм – Українська Релігієзнавча Енциклопедія (укр.). Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Картина світу / Філософський енциклопедичний словник. Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Абрис. 2002. с. 656.
Джерела ред.
- Б. Лобовик. Уособлення // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 656. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Персоніфікація // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 62-68.
- Антропопатизм; Уособлення // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Персоніфікація // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1343-1344. — 1000 екз.
- 278; 515/mode/1up?view=theater Персоніфікація; Прозопопея; Уособлення, або Прозопопея // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 208; 278; 515.
- Персоніфікація // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 389. — ISBN 978-966-439-921-7.