Відкрити головне меню

Тин Уєвич
хорв. Tin Ujević
Tin Ujević 2.jpg
Тін Уєвич, бл. 1940 року
Ім'я при народженні Августин Уєвич
Народився 5 липня 1891(1891-07-05)
м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія
Помер 12 листопада 1955(1955-11-12) (64 роки)
Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія
Поховання Мірогой
Громадянство Югославія Югославія
Національність хорват
Діяльність поет, есеїст і критик, перекладач
Мова творів хорватська
Напрямок «хорватський авангардизм»
Жанр поезія
Автограф Tin Potpis.jpg

Тин Уєвич у Вікісховищі?

Тин (Августин) Уєвич (хорв. Tin (Augustin) Ujević; 5 липня 1891, м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія — 12 листопада 1955, Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія) — хорватський поет, есеїст і критик, перекладач; представник «хорватського авангардизму», один з найвизначніших поетів хорватської літератури ХХ століття.

З біографії та творчостіРедагувати

Уєвич народився у Вргораці, маленькому містечку у далматинській глибинці, і виріс у тоді провінційних містечках Імотскі і Макарска. Закінчив класичну гімназію в Спліті.

Провів «бурхливі роки навчань» у загребському богемному середовищі, у колі представників раннього хорватського модернізму, центральною фігурою якого був Антун Густав Матош.

 
Уєвич у «своїй стихії»

Взявши нетривалу участь у діяльності югославського націоналізму (191216), Уєвич назавжди пішов з політики, провівши залишок свого життя як типовий богемний мандрівник — живучи й час від часу опиняючись у центрі скандалів поперемінно у Сараєві, Мостарі, Белграді, Спліті й, нарешті, в Загребі.

У Незалежній державі Хорватія Тин Уєвич обіймав посаду, працюючи як перекладач і продовжуючи публікувати деякі матеріали. З цієї причини новий комуністичний режим Югославії впродовж кількох років чинив перепони Уєвичу в продовженні ним літературної кар'єри[1][2].

Тин Уєвич помер 12 листопада 1955 року і похований на загребському цвинтарі Мірогой[3].

У своїй поетичній творчості Уєвич зазнав впливу Бодлера та поетики західноєвропейського модернізму, вирізняючись відвертно богемною і кричущою поведінкою, був ніби втіленням духу модерну в хорватській і югославській літературі. Поезія Тина Уєвича є поліморфним баченням життя, сумішшю часто суперечливих традицій, починаючи від середземноморського ідеалу гармонійної краси до сучасної йому екзистенціалістської чутливості, яку поет висловив у віршах неперевершеної віртуозності й глибини. Також Уєвич є видатним перекладачем західноєвропейських літератур нового і новітного часу (Б. Челліні, Е. По, В. Вітмен, А. Рембо, М. Пруст, Дж. Конрад, Е. Верхарн, А. Жид та інші).

БібліографіяРедагувати

До найважливіших творів Тина Уєвича, які побачили світ за його життя, належать:

  • «Lelek sebra», Beograd, 1920.
  • «Kolajna», Beograd, 1926.
  • «Auto na korzu», Nikšić, 1932.
  • «Ojađeno zvono», Matica hrvatska, Zagreb, 1933.
  • «Skalpel kaosa», Zagreb, 1938.
  • «Ljudi za vratima gostionice», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1938.
  • «Žedan kamen na studencu», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1954.

Українські перекладиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Vučetić Š. Tin Ujević. Rijeka: Dometi, 1970
  • Žeželj M. Veliki Tin: Životopis. Zagreb: Znanje, 1976
  • Pavletić V. Ujević u raju svoga pakla. Zagreb: Liber, 1978