Турчин Ігор Євдокимович

Український радянський тренер з гандболу

І́гор Є́вдокимович Турчи́н (16 листопада 1936(19361116), с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія — 7 листопада 1993, Бухарест) — український гандбольний тренер. Заслужений тренер СРСР. Найуспішніший тренер в історії гандболу.

Ігор Євдокимович Турчин
МД Турчин.JPG
Меморіальна таблиця на будинку в Києві на вулиці Лютеранській, де у 1980—1993 роках мешкав Турчин І. Є.
Народився 16 листопада 1936(1936-11-16)
с. Софіївка, жудець Четатя-Албе, Королівство Румунія
Помер 7 листопада 1993(1993-11-07) (56 років)
Бухарест, Румунія
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність гандбольний тренер
Відомий завдяки разом з командою занесений у Книгу рекордів Гіннеса
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів

Створив команду «Спартак» (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР, 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів. За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда занесені в Книгу рекордів Гіннеса.

Біографічні відомостіРедагувати

Турчин — випускник Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

Починав роботу в ДЮСШ-2 Києва в 1959 році з групою новачків, з яких створив команду Спартак (Київ) — 20-разового чемпіона СРСР (1969—1988), 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів.

Жіноча збірна СРСР, очолювана ним, займала перші місця на Олімпійських іграх в Монреалі (1976) і Москві (1980), була бронзовим призером олімпіади в Сеулі (1988), двічі перемагала на чемпіонатах світу (1982, 1986), в 1975 і 1978 була срібним призером світових першостей, в 1973 році — бронзовим призером.

У 1976 році був визнаний найкращим тренером світу. Заслужений тренер СРСР (1971). Кандидат педагогічних наук.

 
Могила Турчина І. Є. на Берковецькому кладовищі

Помер в 1993 році під час гри за Кубок європейських чемпіонів у Бухаресті. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі.

РодинаРедагувати

Дружина Ігоря Турчина — одна з його вихованок, Зінаїда Турчина — найкраща гандболістка 20-го століття за версією Міжнародної федерації гандболу. У 1971 році у них народилася донька Наталія, а в 1983 році — син Михайло. Наталія Ігорівна Турчина — майстер спорту міжнародного класу, теж досягла значних успіхів у гандболі.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1980), «Знак Пошани» (1971), орденом «Дружби народів».

Пам'ятьРедагувати

У пам'ять про видатного тренера з 1995 року щорічно у Києві проводиться міжнародний гандбольний турнір «Кубок Турчина». У турнірі в різні роки брали участь жіночі збірні країн СНД, національна та юніорська збірні України, збірна клубів України, команда «Спартак» (Київ).

ЛітератураРедагувати

  • Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 313.
  • Комарніцький О. Б. Турчин Ігор Євдокимович // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 745—748.

ПосиланняРедагувати