Турки-месхетинці

Турки-месхетинці
Турки-месхетинці
	Сім'я турка-месхетинця
Самоназва	Ahıskalı Türkler
Кількість	400 000 - 500 000
Ареал	Казахстан:; 150 000 ; Азербайджан:; 90 000 - 110 000 ; Росія:; 70 000 - 100 000 ; Туреччина:; 50 000 - 100 000 ; Киргизстан:; 50 000 ; США:; 10 000 - 12 000 ; Україна:; 10 000 ; Грузія:; 1000 - 1500 ;
Походження	тюрки
Входить до	турки
Мова	турецька мова, азербайджанська мова
Релігія	іслам суннітського толку

Турки-месхетинці (тур. Ahıska Türkleri, груз. მესხეთელი თურქები) — тюркомовний народ, що походить з грузинської області Месхеті і нині розсіяний по світу. Віруючі сповідують іслам, більшість мусульмани-суніти (ханафійський мазгаб), меншість складають мусульмани-шиїти.^[1]

Генетика

З перевірених зразків ДНК турків-месхетинців найпоширенішою Y-хромосомною гаплогрупою серед них є гаплогрупа J, на другому місці — Y-хромосомна гаплогрупа G. Подібні до кавказьких етносів. Їх аутосомна ДНК найбільш схожа на грузинів, лазів, турків з північно-східної Туреччини.

Історичний Месхетинський регіон сьогодні є частиною регіону Грузії Самцхе-Джавахетія

Історична батьківщина

Історична батьківщина — територія історичної Месхеті, що відповідає трьом нинішнім адміністративним районам Грузії — Адігенському, Ахалциському та Аспіндзійському, що входять в край Самцхе-Джавахеті, а також суміжним районам Туреччини. Невелика група месхетинців жила на сході Аджарії і на північному сході сучасної Туреччини.

Репресії народу

Турки-месхетинці є одним з народів СРСР, який був репресований та зазнав тотальної депортації з Кавказу відповідно до наказу Й. Сталіна від 21 липня 1944 року. Депортацію здійснювали до Центральної (Середньої) Азії, звідки вже у 90-х роках вони тікали через міжетнічний конфлікт^[2]. При цьому значна їх частина самовіддано воювала проти Німеччини, зокрема із 46 тисяч мобілізованих турків-месхетинців (майже все доросле чоловіче населення) 26 тисяч загинули на фронті^[3].

Проживання та чисельність

Загальна чисельність народу становить близько 550 тис. осіб.

Турки-месхетинці проживають у таких країнах:

Туреччина — 100 тис.
Казахстан — 150 тис.
Росія — 70 — 100 тис.
Азербайджан — 90 тис.
Узбекистан — 15 тис. — 30 тис.
США — 10 тис.
Україна — 10 тис.
Грузія — 1.5 тис.

В Україні турки-месхетинці розселялися переважно в Причорномор'ї, Криму, Слобожанщині та Бессарабії.

Культура

Мова

Турки-месхетинці говорять на одному з східно-анатолійських діалектів турецької мови. Мова турків-месхетинців більш ближча до азербайджанської, ніж до турецької мови. Деякі вчені висувають припущення про існування особливої мови месхетинських турків, що, втім, підтримується тільки частиною фахівців мовознавців-тюркологів. Відповідно до такої теорії вважається, що мова месхетинських турків є безпосереднім продовженням старотурецької мови, якою говорило тюркомовне населення Анатолії у Середньовіччі.

Колишня мечеть Ахмедіє біля замку Ахалцихе була побудована османами в 1749 році

Релігія

Більшість турків-месхетинців є мусульманами-сунітами, а меншість - мусульманами-шиїтами. Відзначають релігійні свята, серед яких — Курбан-байрам^[2].

Посилання

Примітки

↑ An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires.
↑ ^а ^б Турки-месхетинці України. Хто вони?. Ukraїner (укр.). Процитовано 22 листопада 2019.
↑ Проблема ОУН—УПА та масових депортацій у повоєнний період в українській історіографії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 липня 2013. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Me-1] An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires.

[:0-2] а ^б Турки-месхетинці України. Хто вони?. Ukraїner (укр.). Процитовано 22 листопада 2019.

[3] Проблема ОУН—УПА та масових депортацій у повоєнний період в українській історіографії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 липня 2013. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]