Тумин
Туми́н — село в Україні, у Затурцівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 350 осіб. Пам'яткою дерев'яної архітектури є Свято-Миколаївський храм, побудований 1894 року.
| село Тумин | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Володимирський район |
| Тер. громада | Затурцівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA07020030230092723 
|
| Облікова картка | село Тумин |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 350 |
| Площа | 1,626 км² |
| Густота населення | 257,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45512 |
| Телефонний код | +380 3374 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°50′40″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. / 50.84444° пн. ш. 24.61083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
213 м |
| Водойми | річка Турія |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45510, Волинська обл., Володимирський район, c.Війниця |
| Карта | |
  Тумин | |
 Тумин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Село розташоване на лівому березі річки Турії.
Історія
ред.Перша згадка про село належить до 1545 р., коли за ревізією володимирського замку Тумин перейшов від шляхтичів Губинських до князя Сангушко-Кошерського. За поборовими реєстрами Володимирського повіту 1557 р. і 1583 р. село належало до локачинського замку князів Сангушко-Кошерських. У XVIII ст. село належало василіанському монастирю у Володимирі. Наприкінці ХІХ ст. у Тумині було 60 домів, 420 жителів і дерев'яна церква.[1].
Під час другої світової війни мешканець села Олексій Мельничук надавав допомогу євреям, за що Інститут Яд Вашем у 1993 році удостоїв його звання Праведника народів світу[2].
До 20 червня 2018 року була центром Війницької сільської ради.
Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[3].
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 412 осіб, з яких 185 чоловіків та 227 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 412 осіб.[5]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 417 | 99.52% |
| російська | 2 | 0.48% |
| Усього | 419 | 100% |
Відомі люди
ред.Калішук Віктор Степанович (1866 — ?, після 1907) — селянський депутат II Державної думи Російської Імперії
Примітки
ред.- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Том 2. — Вінніпег, 1986. — С.464
- ↑ Melnichuk Aleksey. @yadvashem (англ.). Процитовано 3 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали як рідну мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |