Тумин
Туми́н — село в Україні, у Затурцівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 350 осіб. Пам'яткою дерев'яної архітектури є Свято-Миколаївський храм, побудований 1894 року.
| село Тумин | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Володимирський район |
| Громада | Затурцівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA07020030230092723 |
| Облікова картка | село Тумин |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 350 |
| Площа | 1,626 км² |
| Густота населення | 257,69 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45512 |
| Телефонний код | +380 3374 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°50′40″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. / 50.84444° пн. ш. 24.61083° сх. д.Координати: 50°50′40″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. / 50.84444° пн. ш. 24.61083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
213 м |
| Водойми | річка Турія |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45510, Волинська обл., Володимирський район, c.Війниця |
| Карта | |
  Тумин | |
 Тумин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село розташоване на лівому березі річки Турії.
Історія ред.
Перша згадка про село належить до 1545 р., коли за ревізією володимирського замку Тумин перейшов від шляхтичів Губинських до князя Сангушко-Кошерського. За поборовими реєстрами Володимирського повіту 1557 р. і 1583 р. село належало до локачинського замку князів Сангушко-Кошерських. У XVIII ст. село належало василіанському монастирю у Володимирі. Наприкінці ХІХ ст. у Тумині було 60 домів, 420 жителів і дерев'яна церква.[1].
До 20 червня 2018 року була центром Війницької сільської ради.
Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[2].
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 412 осіб, з яких 185 чоловіків та 227 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 412 осіб.[4]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,52 % |
| російська | 0,48 % |
Примітки ред.
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Том 2. — Вінніпег, 1986. — С.464
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали як рідну мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |