Трушковський Сергій Михайлович
Сергій Михайлович Трушко́вський (9 вересня 1907 — 28 вересня 1975) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 15-ї Львівської легкої артилерійської бригади 3-ї Житомирської артилерійської дивізії прориву (5-та гвардійська армія, 1-й Український фронт), полковник. Герой Радянського Союзу (1945).
| Сергій Михайлович Трушковський | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народження |
9 вересня 1907 Одеса | ||||||||||
| Смерть |
28 вересня 1975 (68 років) Одеса | ||||||||||
| Поховання | Другий християнський цвинтар | ||||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||
| Рід військ |
 артилерія | ||||||||||
| Роки служби | 1926—1954 | ||||||||||
| Звання |
 Полковник | ||||||||||
| Командування | 15-та легка артилерійська бригада | ||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Життєпис ред.
Народився 9 вересня 1907 року в місті Одесі в родині робітника. Росіянин. Закінчив 6 класів школи. Трудову діяльність розпочав у 1921 році, працював учнем коваля, кочегаром.
До лав РСЧА призваний у 1926 році. У 1931 році закінчив Сумське артилерійське училище. Член ВКП(б) з 1931 року. У складі 486-го артилерійського (з 1937 року — гаубичного) полку пройшов шлях від командира взводу до командира дивізіону. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі в 1939 році. З червня 1940 року капітан С. М. Трушковський — начальник штабу 15-го гаубичного артилерійського полку 15-ї танкової дивізії 8-го (з березня 1941 року — 16-го) механізованого корпусу 12-ї армії Київського ОВО.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Південному, Північно-Кавказькому і 1-му Українському фронтах. Пройшов бойовий шлях від начальника штаба артилерійського полку до командира артилерійської бригади. Двічі був поранений.
З 13 вересня 1941 — начальник штабу 898-го артилерійського полку 335-ї стрілецької дивізії. З 1 вересня 1942 року — командир 773-го артилерійського полку 317-ї стрілецької дивізії. Згодом командував артилерією 9-ї Краснодарської пластунської стрілецької дивізії. З листопада 1944 року й до кінця війни — командир 15-ї легкої артилерійської бригади.
Особливо відзначився під час проведення Вісло-Одерської наступальної операції. З початку прориву оборони супротивника в районі Стопниця 12 січня 1945 року, переслідування його до річки Одер і форсування річки, полковник С. М. Трушковський виявив зразки чіткого, гнучкого і вмілого керівництва полками бригади. Завдяки хорошій організації підготовки прориву, вмілого проведення пристлілки методом ПОР, чіткої організації планування артнаступу, відмінної організації управління частинами бригади, частини 9-ї і 14-ї гвардійських стрілецьких дивізій 33-го гвардійського стрілецького корпусу, які підтримувала 15-та легка артилерійська бригада, прорвали головну полосу оборони супротивника й першого ж дня просунулись на всю її тактичну глибину (8-15 км). Вогнева система супротивника в полосі наступу стрілецьких дивізій була повністю подавлена, його управління будо дезорганізоване й ворог не міг вже чинити спротив радянській піхоті, що наступала. Під час переслідування супротивника, що відступав, бригада не відставала від піхоти, підтримуючи її артилерійським вогнем, а іноді рухаючись попереду піхоти.[1]
Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1945—1946 роках пройшов курс навчання на Вищих академічних курсах при Академії імені Ф. Е. Дзержинського. З 1946 року — на командних посадах в Центральній групі військ та Прикарпатському ВО. З 1954 року полковник С. М. Трушковський — в запасі. Мешкав в Одесі.
Помер 28 вересня 1975 року. Похований на Другому християнському кладовищі Одеси.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», полковникові Трушковському Сергію Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8760).
Також був нагороджений двома орденами Леніна (10.04.1945, 19.11.1951), двома орденами Червоного Прапора (12.09.1943, 03.11.1944), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (07.11.1944), Червоної Зірки (11.02.1943) і медалями.
Література ред.
- «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 273—276.
Примітки ред.
- ↑ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2015.