Відкрити головне меню

Трофіменко Вікторія Миколаївна

українська кінорежисерка, сценаристка та продюсер

ЖиттєписРедагувати

Трофіменко мріяла стати художницею, проте пішла навчатися в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на факультет режисури.

У період з 2005 по 2009 працювала на СТБ та створили документальні телефільми «Назад додому» (2005), «Материнська земля» (2006), «Дев'ять життів терориста Якова Блюмкіна» (2008), «Нестор Махно» (2009) тощо; всі російською мовою.

У 2013 році фільм «Брати. Остання сповідь» став дебютним повнометражним кінопрокатним фільмом режисера[1]. Стрічка була успішною та була відзначена низкою нагород на міжнародних кінофестивалях.

У 2014 році знялась в ролі каторжанки у фільмі «Моя бабуся Фані Каплан» Олени Дем'яненко.[2]

У 2018 стало відомо, що Вікторія Трофименко (сегмент "Virka"), разом з режисеркою з Нідерландів Дельфін Ноельс (сегмент "The love supreme") та індійською режисеркою українською походження Дар'єю Гайкаловою (сегмент "Two roti"), працюють над фільмом-альманахом з трьох частин, де головними персонажами мають виступити жінки, які пережили трагедії. Триптих має стати копродукцією Нідерланди, Індії та України.[3] У липні 2018 року фільм брав участь у пітчингу ОМКФ, але не зміг перемогти (переможцем Пітчингу став проект "Незручна пам'ять" реж. Ігор Іванько).[4][5]

У 2017 році стало відомо, що Вікторія Трофименко подавалась на 10-ий пітчинг Держкіно зі стрічкою "Яків" на тему Голодомору та із заявленим бюджетом у ₴90 млн. (очікувана сума від Держкіно - 30% кошторису, тобто ₴27 млн.); пітчинг цього разу фільм не виграв.[6][7] Після невдачі у 2017 році, у 2019 році творці стрічки подалася вже на 11-ий пітчинг Держкіно з цією ж стрічкою "Яків", але зі зменшеним бюджетом до ₴69,3 млн (очікувана сума від Держкіно цього разу 79.3% кошторису, тобто ₴55.0 млн.).[8] На 11-му пітчингу стрічка таки перемогла, але за умови зменшення частки кошториса Держкіно на ₴6,6 млн до ₴48,4 млн.[9]

ФільмографіяРедагувати

НагородиРедагувати

Джерела та приміткиРедагувати

  1. Після українського фільму «Брати» у Москві плакали і вибачалися – режисер. Радіо свобода, 24 вересня 2015
  2. Фантазія про Фані Каплан: історія кохання та внутрішній ленінопад. Рецензія. Твоє місто, 13 грудня 2016
  3. «Можна сказати стільки всього, але не бути грубою». Розмова з українкою Дарією Гайкаловою — новою зіркою індійської режисури. День, 31 серпня 2018
  4. Пітчинг Одеського кінофестивалю: історія, драма та екранізація п’єси Сенцова. Детектор медіа, 19 липня 2018
  5. Оголошено перших переможців ОМКФ-2018. OIFF, 2018
  6. «Червоний 2», «Довбуш» від Саніна, історії про сепаратистів. Які дитячі, тематичні та артхаусні фільми пітчило Держкіно. Детектор медіа, 27 червня 2017
  7. Дмитро Раєвський. Втеча від проблемного кіно. Телекритика, 09.11.2018
  8. Три тата й один Андре Тан. Четвертий день 11-го пітчингу Держкіно. Детектор медіа, 27 липня 2019
  9. Названо переможців 11-го пітчингу Держкіно (ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК). Державне фінансування отримає 101 кінопроєкт.. Detector media, 8 серпня 2019

ПосиланняРедагувати