Троцьке князівство
Тро́цьке князі́вство (лит. Trakų Kunigaikštystė) — у 1332—1413 роках удільне князівство з центром у Троках (Тракай) у складі Великого князівства Литовського. Керувалося удільними князями з литовської династії Гедиміновичів — Кейстутом (1341—1382), Скиргайлом (1382—1392) і Вітовтом (1392—1413). За урядування останнього статус Троцького князівства було понижено. Це відбилося у титулі Вітовта, який замість «князя Троцького» іменувався господарем Троцьким. В ході адміністративної реформи, спрямованої на централізацію Великого князівства Литовського, Вітовт перетворив удільне князівство на Троцьке воєводство (1413). У німецьких джерелах XV ст. інколи називається герцогством. Також — Трокайське князівство, Тракайське князівство.
.svg)
Історія ред.
Після смерті Великого князя Литовського Гедиміна його сини Ольгерд та Кейстут вирішили розділити між собою державу на дві частини. Ольгерд почав правити у східній до якої входила територія сучасної Білорусі зі столицею у Вільні, а Кейстут у західній, до якої входила Жемайтія, частина Литви, західна Білорусь та Підляшшя зі столицею у Троках.
У 1382 р. Кейстут загинув за неясних обставин, і Великий князь Литовський, Ягайло передав Троцький уділ своєму братові Скиргайлу. У 1390 р. син Кейстута, Вітовт почав боротьбу з Ягайлом за батьківський уділ. Війна закінчилась для Вітовта успішно, за Островською угодою 1392 р. він отримав Троцьке князівство та титул намісника Ягайла у ВКЛ.
У 1413 р. Троцке князівство разом з Віленським були реорганізовані у воєводства.
Князі ред.
- до 1341—1382: Кейстут[1]
- 1382—1392: Скиргайло, син Ольгерда, небіж Кейстута
- 1392—1413: Вітовт, син Кейстута.
Титули ред.
- 1379: нім. Wir... Kenstutte Herczoge zcu Tracken[2] (Ми... Кейстут, герцог Троків).
- З печатки Кейстута: лат. S[igilum] Kynstvte dvx + de + Traken (Печатка Кейстута, князя Троцького).
- 1382: нім. wir Skirgal Hertzog zcu Tracken[3] (ми, Скиргайло, герцог Троків).
- 1392: лат. Witowdus dei gratia dux Lithuanie, dominus trocensis luczensis etc (Вітовт, милістю Божою, князь Литви, господар Троцький, Луцький та інших)[4].
Примітки ред.
- ↑ Stadnicki 1870, 1873, 1881; Войтович 2000... 4.2.9. Кейстут Гедимінович.
- ↑ Codex diplomaticus Lithuaniae 1845:54, документ I.
- ↑ Codex diplomaticus Lithuaniae 1845:56, документ ІІІ.
- ↑ Biblioteka Książąt Czartoryskich w Krakowie, Zbiór dokumentów pergaminowych, No. 223. Цитата за: Rogulski, Jakub. Titles, Seals and Coats of Arms as Symbols of Power and Importance of Lithuanian Dukes Before the Union of Lublin // Zapiski Historyczne. Poświęcone Historii Pomorza i Krajów Bałtyckich, 2017. T. LXXXII, p. 102.
Бібліографія ред.
Джерела ред.
- Prochaska, A. Codex epistolaris Vitoldi.... Cracoviae : Acad. Literarum, 1882.
- Raczynski, E. Codex diplomaticus Lithuaniae. Vratislaviae: Sumptibus Sigismundi Schletter, 1845.
Монографії ред.
- Stadnicki K. Dodatki i poprawki do dzieła «Bracia Władysława Jagiełły» i «Olgierd i Kiejstut». — Lwów, 1873. — 38 s.
- Stadnicki K. Olgierd i Kiejstut. Synowie Gedymina w xiecia Litwy. — Lwów, 1870. — 213 + XXI s.
- Stadnicki K. Synowie Gedymina. — Kraków, 1875; — Lwów, 1881.
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Троцьке князівство