Відкрити головне меню

Треповський Олег Борисович

український актор

Оле́г Бори́сович Трепо́вський (нар. 28 жовтня 1965, Волгоград, РРФСР, СРСР — пом. 25 квітня 2018) — український театральний та кіноактор. Заслужений артист України (14.09.1996), Народний артист України (23.08.2011)[1].

Олег Треповський
Олег Треповський.jpg
Дата народження 28 жовтня 1965(1965-10-28)
Місце народження Волгоград, РРФСР, СРСР
Дата смерті 25 квітня 2018(2018-04-25) (52 роки)
Місце смерті Київ, Україна
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Професія актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності 1995 — 2018
IMDb ID 0872220
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Народний артист України

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 28 жовтня 1965 року у Волгограді, РРФСР. 1992 року закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенко-Карого (курс Михайла Резніковича).

З 1992 року — актор київського Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. 1995 року дебютував у кіно.

2017 — за виконання головної ролі в короткометражному фільмі «Ґолден лав» (2016, реж. Павло Остріков) був номінований на здобуття Національної кінопремії «Золота дзиґа» у категорії «Найкращий актор»[2].

Помер 25 квiтня 2018 року.

Театральні роботиРедагувати

  • «Молоді роки короля Людовика» (1993) — Людовик
  • «Історія однієї пристрасті» (1994) — Містер Генрі
  • «Ревнощі» (1995) — Сергій Петрович, Андрій Іванович
  • «Школа скандалу» (1995) — Від автора
  • «Тойбеле і її демон» (1996) — Алхонон
  • «Любов студента» (1996) — Онуфрій
  • «Пригоди на чарівній кулі» (1997) — Лісовик
  • «Маскарадні забави» (2000)
  • «Любов і війна» (2000);
  • «Таємниці мадридського двору» (2000) — Франциск
  • «Пані міністерша» (2001);
  • «І усе це було…. і усе це буде» (2002)
  • «У полоні пристрастей (Кам'яний володар)» (2002) — Дон Жуан
  • «Ангелок, або Сексуальні неврози наших батьків» (2009) — Лікар
  • «Сто п'ята сторінка про кохання» (2010) — Він, сьогодні
  • «Трохи мерехтить примарна сцена… (Ювілей. Ювілей? Ювілей!)» (2011)
  • «Цинічна комедія» за мотивами п'єси В. Шекспіра «Міра за міру» (2012) — Вінченцо, герцог віденський

Ролі в кіноРедагувати

Рік Назва українською Роль
1995 Вальдшнепи Володимир Адольфович Карно, Вовчик, професор-лінгвіст, безпартійний, друг Дмитра
1999 т/с День народження Буржуя Губанов
1999 ф/в Школа скандалу від автора
2002 Лялька епізод
2002 Право на захист Крилов
2004 Попіл Фенікса Тадеуш Шепільский
2005 Золоті хлопці епізод
2005 Непрямі докази Дєдов
2006 т/с Повернення Мухтара 3 Леонід
2006 Міський романс лікар-психіатр
2006 т/с Дев'ять життів Нестора Махна слідчий Кирило Гнатович
2006 Дурдом батько Альоші
2006 Вади і їх прихильники Ослов
2006 т/с Сім'янин
2006 Театр приречених Іван Драгілєв актор театру
2007 т/с Повернення Мухтара 4 електрик
2007 т/с Доброзичливець
2008 Владика Андрей рабин Леві
2008 Про Любов Гарик, актор
2009 По закону 1-й бомж
2009 т/с Свати 3 директор хлібозаводу
2009 Чужі душі Бояренцев Олег Миколайович, слідчий
2010 т/с Смерть гладіатора
2010-2013 т/с Єфросинья Сергій Корольов, батько Каті і Катрін, колишній чоловік Журавської
2011 «Кедр» пронизує небо Дмитро Федорович Устинов, нарком озброєння СРСР
2012 Джамайка Гоша, колишній коханець Вікторії, батько Наташі
2012 Порох і дріб Григорій Олександрович Жакетов, засуджений вахтер
2012 Робота над помилками
2012-2013 т/с Свати 6 епізод
2013-2014 Сашко Михайло Сохацький
2014 Братні узи Михайло, батько Ксюші
2014 Гордіїв вузол Семен, батько Ліки
2014 Упізнай мене, якщо зможеш санітар моргу
2015 т/с Відділ 44 Борис
2015 Останній яничар козак, що знайшов пораненого Єрмолая
2015 т/с Потопельник
2016 к/м Ґолден лав Віктор
Громадянин Ніхто епізод
Ласкаво просимо на Канари Юрич
Лист надії листоноша
2018 Таємний щоденник Симона Петлюри Самуїл Шварцбард

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації Олега Треповського
Рік Категорія Фільм Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2017 Найкращий актор Ґолден лав Номінація

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати